ќдн≥Їю з визначальних передумов
цив≥л≥зац≥йного прогресу Ї забезпеченн¤ адекватност≥ знань
сусп≥льно-господарськ≥й реальност≥, ¤ку вони в≥ддзеркалюють. ÷ьому нер≥дко
заважаЇ спотворен≥сть такого в≥ддзеркаленн¤, пом≥чена вже ѕлатоном.
ƒавньогрецький мислитель показав цю ваду знань у своњх д≥алогах на приклад≥
м≥фу про печеру, де прикут≥ до њњ ст≥ни в'¤зн≥ бачать не зовн≥шн≥й св≥т, а лише
т≥н≥ людей, що минають вх≥д до печери [1, с. 321Ц325]. “аким чином у
IV ст. до н. е. ѕлатон усв≥домлював, що образ св≥ту, ¤кий бачать
люди, в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д д≥йсност≥ так само, ¤к спотворен≥ т≥н≥ на ст≥н≥ печери
в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д реальних об'Їкт≥в.
¬исновки ѕлатона залишаютьс¤
справедливими стосовно до вс≥х знань, включаючи економ≥чн≥. ѕор¤д з цим варто
брати до уваги особливост≥ еволюц≥њ економ≥чного знанн¤, ¤ке було започатковане
≥ тривалий час розвивалось у склад≥ синкретичних, непод≥льних знань про навколишн≥й
св≥т [2, с. 5].
”
подальшому в≥дбувалас¤ диференц≥ац≥¤ теоретичноњ та при≠кладноњ складових
економ≥чного знанн¤, ¤ка знайшла про¤в, з одного боку, в численних напр¤мах,
теч≥¤х, школах, а з ≥ншого Ч у предметн≥й, дисципл≥нарн≥й, галузев≥й, функц≥ональн≥й
подр≥бненост≥. ѕосиленн¤ диференц≥йованост≥ економ≥чних знань стало характерною
ознакою останн≥х стол≥ть та дес¤тил≥ть.
–еагуванн¤ досл≥дник≥в на
вказан≥ тенденц≥њ хоча й перебуваЇ в рамках сентенц≥њ "св≥т п≥знанний, але
не п≥знаний", проте не Ї однозначним. ќдн≥ вбачають у цьому ознаки
неминучост≥, з ¤кою сл≥д згодитис¤, п≥знаючи неп≥знане. ≤нш≥ намагаютьс¤
вибудувати класиф≥кац≥йн≥ модел≥ з метою систематизац≥њ масиву нагромаджених
економ≥чних знань, а окрем≥ досл≥дники всупереч диференц≥ац≥њ в≥дстоюють
необх≥дн≥сть поверненн¤ до Їдиного знанн¤. ¬≥дтак залишаЇтьс¤ актуальним
обірунтуванн¤ п≥дход≥в до забезпеченн¤ адекватност≥ економ≥чних знань
реальност≥, ¤ку вони в≥дбивають.
« часу, коли найб≥льш
узагальнен≥ економ≥чн≥ знанн¤ отримали назву пол≥тичноњ економ≥њ, за традиц≥Їю
дотепер вважаЇтьс¤, що ¤краз вона уособлюЇ економ≥чну науку ≥ теор≥ю
економ≥чноњ думки. –азом з тим треба зазначити, що один лише пол≥тичний аспект
спрощуЇ економ≥чне знанн¤, а тому й перешкоджаЇ дос¤гненню його в≥дпов≥д≠ност≥
сусп≥льно-господарськ≥й реальност≥.
Ѕ≥льш того, ¤краз пол≥тизац≥¤
економ≥чного знанн¤, його п≥дпо≠р¤дкуванн¤ радше пол≥тичним ≥нтересам, н≥ж
господарським реал≥¤м, може бути упод≥бнена кайданам, ¤кими у ѕлатона прикут≥
в'¤зн≥ до ст≥ни печери. —умнозв≥сний под≥л економ≥чного знанн¤ на пол≥тичну
економ≥ю кап≥тал≥зму та соц≥ал≥зму, що не витримав випробуванн¤ часом,
п≥дтвердив хибн≥сть його ортодоксальноњ пол≥тизац≥њ.
“ому зростаЇ усв≥домленн¤ того,
що науковим можна вважати лише адекватне реальност≥ економ≥чне знанн¤. ¬≥домий
французький економ≥ст, лауреат Ќобел≥вськоњ прем≥њ 1988 року ћор≥с јллЇ
стверджуЇ, що роль науки пол¤гаЇ в тому, "аби спростити ≥ в≥д≥брати факти,
звести њх до значущих даних та знайти м≥ж ними суттЇв≥ залеж≠ност≥... ћожна з
користю дл¤ справи спростити реальн≥сть, Ч застер≥гаЇ в≥н, Ч але т≥льки тод≥,
коли це не зм≥нюЇ д≥йсноњ природи ¤вищ. ќднак прагненн¤ до спрощенн¤ н≥ в ¤кому
раз≥ не повинно призводити до спотворенн¤ сутност≥ реальност≥" [3,
с. 38].
¬≥дтак найб≥льш наближеним до
сусп≥льно-господарськоњ реаль≠ност≥ буде знанн¤, що
базуЇтьс¤ на природних законах економ≥чного бутт¤. ћикола –уденко називаЇ його
ф≥зичною економ≥Їю [4].
—праведлив≥сть такого визначенн¤
даного сегмента економ≥чного знанн¤ п≥дтверджуЇтьс¤ словами ћ.јллЇ: "“е, що
в≥рне дл¤ ф≥зики, Ї в≥рним ≥ дл¤ економ≥чних наук" [3, с. 50]. ўе в
друг≥й половин≥ 60-х рок≥в XX ст. в≥н прийшов до висновку, що "науковий
анал≥з економ≥ч≠них ¤вищ показуЇ ≥снуванн¤ наст≥льки ж вражаючих
законом≥рностей, ¤к ≥ в ф≥зичних науках" [3, с. 30].
–озвиваючи цю ≥дею впродовж
останн≥х дес¤тил≥ть, вчений пере≠конаний у њњ
правильност≥, а тому неодноразово п≥дкреслюЇ важлив≥сть сказаного. ѕрикметно,
що через 20 рок≥в у своњй Ќобел≥вськ≥й лекц≥њ, прочитан≥й перед орол≥вською
академ≥Їю наук Ўвец≥њ, в≥н ще раз п≥дтвердив, що "саме в цьому ≥ пол¤гають
засади, в силу ¤ких предмет економ≥ки Ї наукою ≥ в силу ¤кого дана наука
п≥дпор¤дковуЇтьс¤ тим же принципам ≥ тим же методам, що й ф≥зичн≥ науки"
[3, с. 66].
” зв'¤зку з цим сл≥д в≥дзначити,
що фундамент власне наукового, класичного економ≥чного знанн¤ закладавс¤
одночасно ≥з започатку≠ванн¤м школи ф≥зичноњ
економ≥њ. ѓњ заснували французьк≥ вчен≥ другоњ половини XVIII ст. ‘рансуа ене,
јнн –обер ∆ак “юрго ≥ продов≠жили ƒюпон де Ќемур, ƒ'јламбер, ¬≥ктор ћ≥рабо,
ћерсьЇ де ла –≥вьЇр та ≥н. [2, с. 442]. «апроваджене ними пон¤тт¤
"ф≥з≥ократ≥¤" (в≥д грець. "ф≥з≥с" Ч природа та
"кратос" Ч влада) майже досл≥вно в≥дбило сутн≥сть ф≥зичноњ економ≥њ в
њњ перв≥сному вигл¤д≥.
ќсновоположник ф≥з≥ократизму,
л≥кар французького корол¤ Ћюдов≥ка XIV ‘рансуа ене (1694Ц1774) перейшов в≥д
медицини та б≥олог≥њ до економ≥чноњ науки "м≥стком ф≥лософ≥њ" [5,
с. 136]. •рунтов≠но займаючись ф≥лософ≥Їю та сп≥лкуючись з
ф≥лософами-просв≥тите≠л¤ми, ¤к≥ належали до його оточенн¤, в≥н сформував власну
позиц≥ю, розгл¤даючи сусп≥льство ¤к частку св≥тобудови, п≥дпор¤дковану законам
природи [2, с. 444].
ќсновою погл¤д≥в ‘. ене
було вченн¤ про "природний пор¤док", висв≥тлене ним у прац≥
"ѕриродне право" (1765), ¤ка певною м≥рою в≥ддзеркалюЇ св≥тогл¤д
вченого та ф≥лософськ≥ засади ф≥з≥ократизму. ¬≥н вважав, що сусп≥льн≥ закони Ї
законами "природного пор¤дку", спри¤тливими дл¤ сусп≥льства ≥
встановленими Ѕогом дл¤ в≥дтворенн¤ та розпод≥лу благ [2, с. 448]. ÷ю ≥дею
‘. ене розвинув у прац≥ " итайський деспотизм" (1767), вважаючи, що "ф≥зичн≥
закони, ¤к≥ встановлюють природний пор¤док, найвиг≥дн≥ший дл¤ людського
роду, ≥ з точн≥стю визначають природне право вс≥х людей, Ї в≥чними,
незм≥нними ≥ безсумн≥вно кращими законами (п≥дкресленн¤ наш≥ Ч
¬.Ў.), ¤к≥ т≥льки можуть ≥снувати" [6, с. 101].
Ѕазована на таких ф≥лософських
засадах школа ф≥з≥ократ≥в покла≠ла початок формуванню
одн≥Їњ з перших наукових парадигм в галуз≥ економ≥чних знань. ÷≥ засади
дозволили ‘. ене у прац≥ "«агальн≥ принципи економ≥чноњ пол≥тики
землеробськоњ держави та зауваженн¤ до цих принцип≥в" (1758) окреслити
економ≥чну програму ф≥з≥ократ≥в.
ќдним ≥з
фундаментальних њњ положень стало специф≥чне тлума≠ченн¤
сутност≥ виробництва. Ќа в≥дм≥ну не лише в≥д тод≥шн≥х, але й су≠часних економ≥ст≥в,
ф≥з≥ократи твердили, що лише землеробство у д≥й≠сност≥ Ї виробництвом.
ѕроголошенн¤ землеробства Їдиним джере≠лом додаткового
("чистого") продукту стало пров≥дною ≥деЇю ф≥з≥ократизму.
"„истий" продукт, Ч
писав ‘. ене у статт≥ "ѕодатки" дл¤ "≈нциклопед≥њ",
¤ку видавали французьк≥ просв≥тител≥ XVIII ст., Ч це щор≥чно створюван≥
багатства, що утворюють доходи нац≥њ, ¤вл¤ючи собою продукт, ¤кий залишаЇтьс¤
п≥сл¤ вирахуванн¤ вс≥х витрат, цебто прибутки, отримуван≥ з земельних
волод≥нь" [6, с. 223]. ÷¤ ≥де¤ ви¤вилас¤ висх≥дним принципом, ¤кий
забезпечив ц≥л≥сн≥сть ф≥з≥о≠кратичного вченн¤.
ўо стосуЇтьс¤ промисловост≥, ¤ка
за ≥снуючими стереотипами донин≥ ≥менуЇтьс¤ виробництвом, то ф≥з≥ократи
називали њњ непродуктивною сферою. «а твердженн¤м ‘. ене, у ц≥й галуз≥
"чистий" продукт не створюЇтьс¤. ¬≥дтак "багатства, створюван≥
промисловою працею, виникають завд¤ки доходам, ¤к≥ даЇ земл¤ ≥ сам≥ по соб≥ Ї
багатствами безпл≥дними, що в≥дтворюютьс¤ лише за допомогою доход≥в в≥д
земельних уг≥дь" [6, с. 225]. “аким чином, вчений доводив, що промислов≥сть лише
надаЇ нову форму сировин≥ та матер≥алам. ” подальшому в≥н розвивав цю ≥дею у
своЇму твор≥ "ѕро рем≥сничу працю" (1766), де писав, що виробництво
багатства означаЇ його в≥дновленн¤, а споживанн¤ Ч знищенн¤ матер≥альних благ.
Ќа аналог≥чних св≥тогл¤дних
засадах базувалась ≥нтерпретац≥¤ сфери розпод≥лу, у зв'¤зку з чим залишаЇтьс¤
актуальним викладене ‘. ене баченн¤ системи оподаткуванн¤. ѕонад 250 рок≥в тому
в≥н одним ≥з перших порушив ≥дею оподаткуванн¤ клас≥в, що привласню≠ють
"чистий" продукт.
¬≥дпов≥дною викладеним засадам
була ≥нтерпретац≥¤ сфери обм≥ну та сутност≥ грошей. "√рош≥ сам≥ собою не
задовольн¤ють потреби людей ≥ не породжують грошей. Ѕез реальних багатств гро≠шов≥
багатства залишались би багатствами безпл≥дними ≥ безкорисни≠ми", Ч писав
‘. ене. Ч √рош≥ "не
споживаютьс¤ ≥ не в≥дтворюютьс¤, але завжди слугують обм≥ну таких багатств, ¤к≥
придатн≥ дл¤ споживанн¤" [6, с. 22б].
—истемним узагальненн¤м
побудованого на природних законах ученн¤ у вигл¤д≥ формал≥зованоњ модел≥ стала
"≈коном≥чна таблиц¤" ‘. ене. « њњ допомогою вчений показав, ¤ким чином
рухаЇтьс¤ створений у землеробств≥ "чистий" продукт.
“аким чином, ‘. ене та його
посл≥довники започаткували ориг≥≠нальну ≥ дос≥ майже нерозвинену концепц≥ю
сусп≥льного в≥дтворенн¤, що ірунтуЇтьс¤ на засадах ф≥зичноњ економ≥њ.
Ќезважаючи на вагом≥сть внеску у становленн¤ економ≥чноњ науки, доробок
ф≥з≥ократ≥в сприймаЇтьс¤ неадекватно його д≥йсн≥й значущост≥.
јдже коли
молодший сучасник ф≥з≥ократ≥в јдам —м≥т стверджу≠вав, що ф≥з≥ократична система, при
вс≥х њњ недол≥ках, ¤вл¤Ї собою "мож≠ливо, найкраще наближенн¤ до ≥стини з
опубл≥кованого до цих п≥р на предмет пол≥тичноњ економ≥њ" [цит. по: 7, с. 21], то в≥н, найоче≠видн≥ше, не усв≥домлював, що школа
ф≥з≥ократ≥в була не лише започаткуванн¤м класичноњ економ≥чноњ науки, а й
найпершою школою ф≥зичноњ економ≥њ.
«начущ≥сть доробку ф≥з≥ократ≥в
не сповна поц≥нована вченими, ¤к≥ творили п≥сл¤ ‘. ене ≥, здавалос¤ б, були
покликан≥ продовжити новий напр¤м у французьк≥й та св≥тов≥й економ≥чн≥й науц≥,
започаткований њхн≥м сп≥вв≥тчизником. ѕроте французьк≥ економ≥сти наступного за
‘. ене покол≥нн¤ Ч ∆ан
Ўарль Ћеонард —≥смонд де —≥смонд≥, ∆ан Ѕат≥ст —ей та ≥нш≥ Ч спиралис¤ б≥льшою
м≥рою на ј. —м≥та, н≥ж на ф≥з≥ократ≥в [5, с. 144].
. ћаркс, свого часу оц≥нюючи
наукову спадщину ф≥з≥ократ≥в, назвав њх "справжн≥ми батьками сучасноњ
пол≥тичноњ економ≥њ"" [8, с. 12]. Ќезважаючи на приск≥пливий анал≥з њх доробку
та стол≥тнЇ дистанц≥юванн¤ в час≥, упереджен≥сть зашкодила йому усв≥домити, що
в д≥йсност≥ ф≥з≥ократи були "батьками ф≥зичноњ економ≥њ".
ѕод≥бн≥ оц≥нки науковоњ спадщини
ф≥з≥ократ≥в продовжують т¤ж≥ти над досл≥дниками ≥стор≥њ економ≥чноњ думки,
нав≥ть тими, хто вважаЇтьс¤ найавторитетн≥шим, а його погл¤ди Ч неупередженими.
ƒж. Ўумпетер ¤к один ≥з них, у своњй
"≤стор≥њ економ≥чного анал≥зу" зауважував, що ф≥лософсько-св≥тогл¤дн≥
переконанн¤ ƒж. Ћокка, ƒ. ёма та ‘. ене, ¤к ≥ . ћаркса, не вплинули на ¤к≥сть його досл≥дницькоњ роботи [9, с. 32]. ћ. Ѕлауг, ¤кого називають другим
п≥сл¤ ƒж. Ўумпетера сучасним досл≥дником ≥стор≥њ економ≥чноњ думки, власний анал≥з
ф≥з≥ократ≥њ подаЇ у рубриц≥ "≈коном≥чна наука до јдама —м≥та",
трактуючи ф≥з≥ократичне вченн¤ не лише виключно через призму см≥т≥анськоњ
доктрини, а й в≥дпов≥дно причисл¤ючи його до сфери пол≥тичноњ економ≥њ [7, с. 21].
¬≥дтак сучасна оц≥нка науковоњ
спадщини ф≥з≥ократ≥в потребуЇ об'Їктивност≥ та неупередженост≥, у зв'¤зку з чим
анал≥з њх ученн¤ маЇ зд≥йснюватис¤ з позиц≥й, альтернативних применшенню
доробку ф≥з≥ократ≥в та апологетизац≥њ пол≥тичноњ економ≥њ.
“аким
чином, ≥снуюче р≥зноман≥тт¤ теч≥й св≥товоњ економ≥чноњ думки у найб≥льш
загальному окресленн≥ можна звести до двох напр¤м≥в, ¤кими Ї: започаткована
ф≥з≥ократами школа ф≥зичноњ економ≥њ та пох≥дна в≥д нењ школа пол≥тичноњ
економ≥њ. ¬иникненн¤ цих шк≥л означало завершенн¤ синкретичност≥ економ≥чноњ
думки та зародженн¤ њњ внутр≥шньоњ суперечност≥.
”
подальшому визначальними дл¤ розвитку св≥тового економ≥чно≠го знанн¤ стають
здобутки представник≥в украњнськоњ школи ф≥зичноњ економ≥њ Ч —. ј. ѕодолинського,
¬. ≤. ¬ернадського
та ћ. ƒ. –уденка
[10, с. 195]. « позиц≥й њх ≥нтелектуального
надбанн¤, концепц≥¤ ф≥з≥о≠крат≥в вигл¤даЇ не лише початком класичноњ
економ≥чноњ думки, але ≥ ¤к започаткуванн¤ принципово новоњ парадигми
економ≥чних знань. ѓњ вт≥ленн¤м та оформленн¤м Ї ф≥зична економ≥¤ ¤к
основоположна скла≠дова наукового знанн¤, модиф≥кац≥¤ ¤коњ стаЇ передумовою
"розблоку≠ванн¤" кризи та спонукальним чинником прогресивного
розвитку економ≥чноњ думки.
¬изначальним кроком у розвитков≥
ф≥зичноњ економ≥њ на теренах ”крањни стали досл≥дженн¤ украњнського вченого та
громадського д≥¤ча —. ј. ѕодолинського (1850Ц1891), насамперед його наукова
розв≥дка "ѕрац¤ людини та њњ в≥дношенн¤ до розпод≥лу енерг≥њ" (1880). „ас п≥дтвердив ориг≥нальн≥сть ≥дей,
окреслених у ц≥й робот≥, ¤ка за своњм новаторським характером Ї визначним
дос¤гненн¤м нац≥ональ≠ноњ ≥ св≥товоњ науки.
ѕрикметно,
що автор розц≥нював њњ "не б≥льш ¤к вступ до докладн≥≠шого ≥
фактичного розгл¤ду порушених питань" [11, с. 281]. ” той же час вона
м≥стить низку принципово нових парадигм в ≥нтерпретац≥њ найважлив≥ших аспект≥в
сусп≥льних, економ≥чних та енергетичних процес≥в. Ќав≥ть назва роботи
—. ј. ѕодолинського Ї св≥дченн¤м ун≥кального за лакон≥чн≥стю
викладенн¤ нов≥тн≥х методолог≥чних засад досл≥дженн¤, ¤к≥ п≥зн≥ше були назван≥
системним п≥дходом.
—кладовими вибудуваноњ ученим
системи Ї суб'Їкт, об'Їкт та взаЇмод≥¤ м≥ж ними. ”н≥версальн≥сть цих складових
дозвол¤Ї опису≠вати з њх допомогою бутт¤ окремих ≥ндив≥д≥в та ¬сесв≥ту загалом.
лючовим елементом системи Ї
такий об'Їкт, ¤к енерг≥¤. ƒосл≥д≠жуючи його, —. ј. ѕодолинський
виходив з того, що сума вселенськоњ енерг≥њ Ї незм≥нною величиною, у той час,
¤к в окремих частинах ¬сесв≥ту енерг≥¤ розпод≥лена нер≥вном≥рно, що спричин¤Ї
тенденц≥ю до повсюдного њњ ур≥вноваженн¤ та поступового розс≥юванн¤.
≤нтерпретуючи енерг≥ю ¤к св≥тову
константу, украњнський мисли≠тель показав спроможн≥сть людини впливати на њњ
рух та нагромаджен≠н¤. ”чений дов≥в, що над≥лений ≥нтелектом суб'Їкт, ¤кий
усв≥домлено протид≥Ї ентроп≥йним процесам, спроможний запоб≥гти марнуванню
енерг≥њ. «важаючи на те, що таким суб'Їктом у його досл≥дженн≥ Ї кожна окрема
людина ≥ людство загалом, можна вести мову про нов≥тню ≥нтерпретац≥ю
—. ј. ѕодолинським людськоњ сутност≥, а саме Ч про розгл¤д людини ¤к
косм≥чноњ ≥стоти, здатноњ зб≥льшувати обс¤ги енерг≥њ на поверхн≥ «емл≥.
¬ин¤тково ц≥нним науковим
здобутком —. ј. ѕодолинського Ї тлумаченн¤ взаЇмод≥њ м≥ж суб'Їктом та
об'Їктом. ћетодолог≥ю досл≥дженн¤ ц≥Їњ взаЇмод≥њ можна пом≥тити у назв≥
вказаноњ публ≥кац≥њ. « одного боку, йдетьс¤ про розпод≥л Ч пох≥дний в≥д енерг≥њ
¤к об'Їкта елемент системи. « ≥ншого, ірунтовно досл≥джуЇтьс¤ прац¤, тобто
складова системи, пох≥дна в≥д людини ¤к суб'Їкта взаЇмод≥њ.
¬≥дтак
ключовим важелем впливу людини на енергетичн≥ потоки стаЇ в≥дношенн¤ людськоњ
прац≥ до розпод≥лу енерг≥њ. « точки зору мож≠ливостей
нагромадженн¤ енерг≥њ ≥снують два типи такого в≥дношенн¤:
спри¤тливе
Ч коли на приклад≥ хл≥бороб≥в, рем≥сник≥в тощо, цебто на р≥вн≥,
¤кий зараз ≥менуЇтьс¤ м≥кроеконом≥чним, чи на приклад≥ ‘ранц≥њ, тобто у
макроеконом≥чному вим≥р≥, розкриваЇтьс¤ роль прац≥ дл¤ забезпеченн¤
≥ндив≥дуального чи сусп≥льного збагаченн¤ та еконо≠м≥чного зростанн¤;
неспри¤тливе Ч описане
—. ј. ѕодолинським у передостанньому розд≥л≥ його роботи ≥
потрактоване вченим ¤к розкраданн¤ енерг≥њ.
ќкремоњ уваги заслуговуЇ новизна
тлумаченн¤ категор≥њ Ђпрац¤ї, винесеноњ —. ј. ѕодолинським на перше
м≥сце у назв≥ його роботи. јдже твердженн¤ про те, що Ђн≥чого не створюЇтьс¤
людською працеюї [12, с. 153], м≥стить у соб≥ концептуальну сутн≥сть
започатко≠ваноњ —. ј. ѕодолинським парадигми, ¤ку б≥льш≥сть не лише
практи≠куючих, але й теоретизуючих економ≥ст≥в понад стол≥тт¤ неспроможн≥ або
не наважуютьс¤ ос¤гнути.
—. ј. ѕодолинський
показав, що нагромадженн¤ енерг≥њ на земн≥й поверхн≥ можливе завд¤ки
усв≥домлен≥й ≥ корисн≥й прац≥, ¤ка розкри≠ваЇ сутн≥сть вказаноњ взаЇмод≥њ.
¬ласне визначенн¤ прац≥ в≥н сформу≠лював за насл≥дками приск≥пливого
анал≥зу наукових дос¤гнень свого часу. ”чений аргументував, що корисною можна
вважати лише ту пра≠цю,
результатом ¤коњ Ї зб≥льшенн¤ енергетичного бюджету «емл≥ [11, с. 281].
¬≥н виокремив два види прац≥: ту, що забезпечуЇ нагромаджен≠н¤ енерг≥њ
безпосередньо, ≥ ту, що спри¤Ї цьому опосередковано, вбер≥≠гаючи енерг≥ю в≥д
розс≥юванн¤. –азом з тим вчений зробив застере≠женн¤ про те, що людина своЇю
працею не створюЇ н≥ матер≥њ, н≥ енерг≥њ.
—уттЇвим внеском
—. ј. ѕодолинського у нац≥ональну та св≥тову науку стало створенн¤
ним новоњ парадигми цив≥л≥зац≥йного розвитку. «д≥йснюючи своЇ досл≥дженн¤ у
цьому контекст≥, вчений використав новаторський п≥дх≥д, концептуальна
см≥лив≥сть ¤кого нав≥ть у наш час викликаЇ захопленн¤.
¬≥ддаючи належне проблемам, ¤к≥
зараз ≥менуютьс¤ глобальними, в≥н у своњх досл≥дженн¤х п≥шов значно дал≥ в њх
анал≥з≥. “е, що на початку свого досл≥дженн¤ —. ј. ѕодолинський
торкнувс¤ збереженн¤ та розс≥юванн¤ енерг≥њ у ¬сесв≥т≥, даЇ п≥дстави вести мову
про галактичний його контекст, а, значить, про такий р≥вень отриманих украњнським
мислителем наукових результат≥в, ¤кий залишаЇтьс¤ неперевершеним.
–озгл¤д «емл≥ ¤к нев≥д'Їмноњ
складовоњ —он¤чноњ системи дозво≠лив ученому процес
господарюванн¤ на планет≥ трактувати, по сут≥, ¤к економ≥ку осмосу. Ќа жаль,
н≥хто з його сучасник≥в не ви¤вивс¤ спроможним ос¤гнути ген≥альн≥сть зробленого
—. ј. ѕодолинським в≥дкритт¤, а серед тепер≥шн≥х ≥нтелектуал≥в на це
в≥дважуютьс¤ лише поодинок≥ см≥ливц≥.
”н≥кальними сл≥д вважати
перспективи застосуванн¤ в≥дкритого украњнським ученим п≥дходу у прикладних
ц≥л¤х. јдже ¤кщо француз ‘. ене зробив важливий внесок у розвиток
економ≥чноњ науки, ство≠ривши знамениту Ђ≈коном≥чну таблицюї, то украњнець
—. ј. ѕодо≠линський г≥дно розвинув ≥дењ ф≥зичноњ економ≥њ,
запропонувавши "енергетичний бюджет людства". ѕершим запровадивши в
науковий об≥г згадане пон¤тт¤, в≥н водночас заклав основи методолог≥њ того, що
нин≥ ≥менуЇтьс¤ анал≥зом глобального р≥вн¤ господарюванн¤.
«роблен≥
—. ј. ѕодолинським узагальненн¤ доречно розц≥нювати ≥ ¤к фундамент
дл¤ принципово нового тлумаченн¤ сутност≥ та структури процес≥в в≥дтворенн¤.
Ќадзвичайно продуктивною, хоча дос≥ майже не поц≥нованою, Ї започаткована
вченим теор≥¤ розпод≥лу, ¤ка базуЇтьс¤ на сформованих ним св≥тогл¤дних засадах.
ќриг≥нальн≥сть пропонованого
п≥дходу пол¤гаЇ в тому, що —. ј. ѕодолинський розкрив можливост≥
принципово нового застосуванн¤ пон¤тт¤ Ђрозпод≥лї до процес≥в ≥ ¤вищ, ¤к≥
в≥дбуваютьс¤ в енергетичному бутт≥ земл¤н. «авд¤ки цьому в≥н став одним ≥з
перших, хто розгл¤нув сутн≥сть розпод≥лу у масштабах галактики. Ђќпредметившиї
його, вчений описав розпод≥л енерг≥њ, досл≥див циркулюванн¤ енергетичних
поток≥в у косм≥чному простор≥, в тому числ≥ на поверхн≥ «емл≥ ¤к одн≥й з планет
—он¤чноњ системи.
÷ей аспект доробку —. ј. ѕодолинського Ї
наст≥льки парадиг≠мальним, що потребуЇ розгл¤ду вс≥х п≥дрозд≥л≥в сусп≥льного
в≥дтворенн¤ у планетарному та надпланетарному вим≥рах за под≥бною
концептуальною схемою. јдже "розпод≥л енерг≥њ" ¤к одне з ключових
пон¤ть, винесених у назву його ген≥альноњ прац≥, за аналог≥Їю вимагаЇ вести
мову ≥ про ≥нш≥ складники енергетичного в≥дтворенн¤, насамперед виробництво,
видобуток, обм≥н, споживанн¤ та ≥н.
—. ј. ѕодолинського сл≥д вважати
передв≥сником принципово нових п≥дход≥в до теор≥й економ≥чного зростанн¤,
≥нституц≥ональних та ≥нших теор≥й. ѕричому найсуттЇв≥шим його доробком Ї
в≥дкритт¤ антиентроп≥йних функц≥й ≥ндив≥д≥в та сусп≥льних ≥нститут≥в, прац¤
¤ких забезпечуЇ, з одного боку, нагромадженн¤ енерг≥њ, а з ≥ншого Ч њњ захист
в≥д розс≥юванн¤. ¬≥дпов≥дно це даЇ п≥дстави вести мову про внесок —. ј. ѕодолинського в
обірунтуванн¤ теоретичних засад сусп≥льно-господарського прогресу.
” цьому контекст≥ стаЇ
визначальною порушена —. ј. ѕодолин≠ським ≥де¤ ≥ндив≥дуального та сусп≥льного
збагаченн¤, ¤ке може дос¤гатис¤ завд¤ки акумулюванню сон¤чноњ енерг≥њ, њњ
Ђзв'¤зуваннюї у р≥зноман≥тних формах, ірунтовну класиф≥кац≥ю ¤ких вчений
запропонував б≥льше ста рок≥в тому, проте вона залишаЇтьс¤ практично не
використаною. «окрема, в≥н аргументовано дов≥в, що правильне землеробство Ї
найл≥пшим видом корисноњ прац≥, ¤ка зб≥льшуЇ збереженн¤ сон¤чноњ енерг≥њ на
земн≥й поверхн≥. ¬≥дтак ≥стинним збагаченн¤м людини ¤к косм≥чноњ ≥стоти може
бути ≥ насправд≥ Ї т≥льки той обс¤г сон¤чноњ енерг≥њ, ¤кий вона спроможна
вловити, зберегти ≥ використати дл¤ задоволенн¤ своњх матер≥альних та духовних
потреб.
Ќатом≥сть людська д≥¤льн≥сть,
пов'¤зана з використанн¤м створеноњ природою енерг≥њ, вже нагромадженоњ на
«емл≥ у вигл¤д≥ живоњ речовини, поклад≥в енергонос≥њв та ≥нших корисних
копалин, Ї протилежним ¤вищем, цебто зб≥дненн¤м чи нав≥ть пограбуванн¤м
нащадк≥в, а з погл¤ду в≥чност≥ Ч самообкраданн¤м людства, що майже впритул
п≥двело його до омн≥циду. ќтже, за —. ј. ѕодолинським, людська д≥¤льн≥сть, пов'¤зана з
використанн¤м дарованих природою корисних копалин, може бути економ≥чно та
еколог≥чно виправданою тод≥, коли њх поклади використовуютьс¤ з метою
нагромадженн¤ енерг≥њ на земн≥й поверхн≥ та запоб≥ганн¤ њњ ентроп≥њ.
ƒосл≥дженн¤ украњнського вченого
м≥стить результати, ¤к≥ треба покласти в основу сучасноњ парадигми управл≥нн¤
енергетичними про≠цесами. —. ј. ѕодолинський дав
принципово нове тлумаченн¤ ц≥льо≠вих ор≥Їнтир≥в та обмежуючих параметр≥в, ¤к≥
людство маЇ ч≥тко усв≥домлювати з метою прогнозуванн¤, плануванн¤ та ≥нших форм
ц≥≠лепокладанн¤. ќчевидно, вчений вважав ц≥ положенн¤ найважлив≥≠ши≠ми, викладаючи њх у
форм≥ узагальнених висновк≥в свого досл≥дженн¤.
ƒосить показовим Ї завершенн¤
тексту його науковоњ розв≥дки. "√оловною метою людства у прац≥, Ч зазначив
мислитель, Ч повинно бути абсолютне зб≥льшенн¤ енергетичного бюджету" [11,
с. 282]. ўо стосуЇтьс¤ меж≥ "найвиг≥дн≥шого нагромадженн¤ енерг≥њ на
«емл≥", то ц≥Їю межею, за твердженн¤м —. ј. ѕодолинського, Ї
"т≥льки абсолютна к≥льк≥сть енерг≥њ, що одержуЇтьс¤ в≥д —онц¤, та орган≥чних
матер≥ал≥в, що знаход¤тьс¤ на «емл≥" [“ам само].
Ќадзвичайно драматичною
ви¤вилась кол≥з≥¤, пов'¤зана з досл≥д≠женн¤м обл≥ку
енергетичних процес≥в. ‘. ≈нгельс, не бажаючи зрозу≠м≥ти
—. ј. ѕодолинського, науков≥ результати ¤кого руйнували доктрину його
соратника . ћаркса, в≥дкинув "справжнЇ в≥дкритт¤" украњнського
вченого з огл¤ду на складн≥сть ... п≥драхунку нагромад≠жуваноњ та
використовуваноњ сон¤чноњ енерг≥њ.
«апереченн¤ ‘. ≈нгельса
було алог≥чним, воно базувалос¤ на в≥дкиданн≥ основного з огл¤ду на тимчасову
в≥дсутн≥сть пох≥дного: адже в≥дкритт¤ украњнського вченого ‘. ≈нгельс
назвав помилковим з обставин тогочасноњ в≥дсутност≥ адекватноњ обл≥ковоњ
методолог≥њ та ≥нструментар≥ю п≥драхунку енергетичних процес≥в [13, с. 8].
“им не менш, зроблен≥ ‘. ≈нгельсом оц≥нки стали вироком ¤к дл¤ —. ј. ѕодолинського,
житт¤ ¤кого невдовз≥ об≥рвалос¤, а ≥дењ Ч про≥гнорованими, так ≥ дл¤ його
Ѕатьк≥вщини та людства загалом.
«'¤суванн¤ ≥стинного м≥сц¤
—. ј. ѕодолинського серед найпом≥т≠н≥ших постатей украњнськоњ ≥
св≥товоњ науки, а особливо Ч перспектив використанн¤ його ≥дей задл¤
нац≥онального та загальнолюдського прогресу сл≥д зд≥йснювати, спираючись на
виокремленн¤ ф≥зичноњ економ≥њ з масиву св≥тових економ≥чних знань. «авд¤ки
цьому можна дос¤гти неупередженост≥ анал≥зу та усв≥домленн¤ перспективност≥
використанн¤ ≥нтелектуальноњ спадщини украњнського мислител¤ [14].
Ќасамперед, украњнець
—. ј. ѕодолинський Ї тим подвижником у св≥тов≥й науц≥, ¤кий продовжив
"естафету" ф≥зичноњ економ≥њ, розви≠нувши та п≥дн≥сши њњ на
принципово новий р≥вень. ≤ ¤кщо ене та його однодумц≥ доводили, що одержуваний
людьми додатковий продукт породжуЇтьс¤ лише землею, то
—. ј. ѕодолинський п≥шов значно дал≥ ф≥з≥ократ≥в у своњх висновках,
залучаючи сучасн≥ йому науков≥ результати. ¬≥н виводив ц≥ висновки ≥з досл≥джень
фотосинтезу Ч природного процесу, завд¤ки ¤кому дос¤гаЇтьс¤ прир≥ст орган≥чноњ
речовини на поверхн≥ «емл≥.
¬одночас
—. ј. ѕодолинського сл≥д вважати фундатором нов≥тньоњ нац≥ональноњ
науковоњ школи ф≥зичноњ економ≥њ. –озробки украњнського вченого суттЇво розвинули
≥дењ його заруб≥жних попередник≥в, а п≥зн≥ше знайшли продовженн¤ у прац¤х наших
сп≥вв≥тчизник≥в.
¬ельми
важливим кроком у розвитков≥ ц≥Їњ школи стала д≥¤льн≥сть засновника ”крањнськоњ
академ≥њ наук ¬. ≤. ¬ернадського (1863Ц1945), ¤кий своњм найближчим науковим
попередником називав ¤краз —. ј. ѕодолинського. «апровадивши у
науковий об≥г категор≥њ живоњ ре≠човини, б≥осфери ≥ ноосфери, створивши нов≥тню
св≥тогл¤дну систему, парадигму зм≥сту ≥ структури знань, академ≥к
¬. ≤. ¬ернадський, ¤к модерний мислитель, п≥дн≥с здобутки украњнськоњ
науковоњ школи на вищий щабель св≥тового визнанн¤.
≤стотним внеском у розвиток
нац≥ональноњ школи ф≥зичноњ економ≥њ Ї доробок сучасного украњнського мислител¤
ћ. ƒ. –уденка. Ќим створена ориг≥нальна концепц≥¤, ¤ку доречно назвати
ф≥зичною економ≥Їю ¬сесв≥ту. ¬она Ї новою економ≥ко-ф≥лософською системою, що
охоплюЇ гуман≥тарн≥ ≥ природнич≥ знанн¤.
«апочаткована
—. ј. ѕодолинським украњнська школа ф≥зичноњ економ≥њ з≥ 120-р≥чною
≥стор≥Їю дос≥ не маЇ р≥вних соб≥ аналог≥в, що дозвол¤Ї вважати њњ нов≥тньою
св≥товою науковою школою.
≤нтелектуальне надбанн¤
—. ј. ѕодолинського та його посл≥дов≠ник≥в в ”крањн≥ ≥ за њњ межами
набуваЇ дедал≥ б≥льшого значенн¤ дл¤ розвитку нац≥ональноњ та св≥товоњ науковоњ
думки, створюючи нов≥тню економ≥ко-ф≥лософську парадигму та уособлюючи ≥стотний
св≥то≠гл¤дний крок на шл¤ху осмисленн¤ глибинноњ сутност≥ бутт¤ та
сусп≥льно-господарського прогресу. [15, с. 102]. —пираючись на розроблен≥
ними п≥дходи, ”крањна спроможна вже в даний час запропонувати низку принципово
нових ≥н≥ц≥атив дл¤ розв'¤занн¤ проблем, ¤к≥ Ї найактуальн≥шими дл¤ св≥тового
сп≥втовариства.
≈коном≥ко-ф≥лософська система
украњнського вченого ≥ письмен≠ника ћ. ƒ. –уденка (нар. 1920 p.) Ї суттЇвим внеском у
розвиток ¤к ф≥зичноњ економ≥њ, так ≥ сучасноњ економ≥чноњ та науковоњ думки
загалом [16]. ѕоштовхом до њњ створенн¤ стала критика стал≥н≥зму, з ¤коњ
розпочалас¤ докор≥нна св≥тогл¤дна трансформац≥¤ ћ. ƒ. –уденка ¤к мислител¤
≥ правозахисника. ”св≥домивши спадкоЇмн≥сть насаджуваних догм та намагаючись
здолати упереджене ставленн¤ до них, вчений в≥д критики стал≥н≥зму перейшов до
лен≥н≥зму, в≥д лен≥н≥зму Ч до марксизму, а в≥дтак Ч до теоретичних виток≥в, на
¤ких вони, в к≥нцевому рахунку, ірунтувались, зокрема, до см≥т≥вськоњ
економ≥чноњ доктрини.
ритичний анал≥з дав змогу
ћ. ƒ. –уденку п≥знати, висловлю≠ючись назвою одн≥Їњ з його
економ≥чних праць, всю Ђсилу ≥ слабк≥сть јдама —м≥таї [ 4, с. 498 ]. ”
свою чергу це дозволило йому прийти до висновк≥в про системний характер
св≥тогл¤дного краху та хибн≥сть концептуальних джерел цих догм. —тало
зрозум≥лим, що пол≥тична економ≥¤ ¤к наука руйнуЇтьс¤. ѕостало завданн¤ знайти
Ђприродн≥ закони в економ≥чному житт≥ї [4, с. 108], ¤ке вимагало
використанн¤ не запозиченого, а власного вченн¤.
¬≥дтак свою
економ≥ко-ф≥лософську систему, ¤ка охоплюЇ так≥ основоположн≥ прац≥, ¤к
"√носис ≥ сучасн≥сть (јрх≥тектура ¬сесв≥ту)" та "≈нерг≥¤
прогресу", мислитель вибудовуЇ на засадах синтезу знань, охоплюючи
ф≥лософ≥ю, економ≥ку, космолог≥ю, ф≥зику, математику та ≥н. [17, с. 81].
¬≥н доводить нагальн≥сть
в≥дновленн¤ порушеного синтезу «нанн¤, ¤ке у своњй першооснов≥ було, а тому ≥
мусить залишатис¤ Їдиним. ¬≥дроджена ћ. ƒ. –уденком парадигма ф≥зичноњ
економ≥њ Ї прикладом започаткуванн¤ Їдност≥ того сегмента знанн¤, ¤ке окреслюЇ
економ≥чний аспект сусп≥льного та загальноцив≥л≥зац≥йного бутт¤.
ѕ≥дх≥д ћ. ƒ. –уденка
до оц≥нки економ≥ко-ф≥лософських надбань принципово в≥дм≥нний в≥д ≥снуючих
п≥дход≥в. ¬≥н оц≥нюЇ св≥тогл¤дн≥ та економ≥чн≥ доктрини, особливо т≥, що
вважаютьс¤ визначальними дл¤ сусп≥льно-господарського розвитку, не ¤к догми,
¤ких треба сл≥по дотримуватис¤, а ¤к ≥нструменти. јдже, залежно в≥д
використанн¤ соц≥ально-пол≥тичними силами, ц≥ ≥нтелектуальн≥ надбанн¤ можуть
бути не лише спри¤тливими, але й ≥ндиферентними, а також неспри¤тливими чи
нав≥ть руйн≥вними, заперечуючи цив≥л≥зац≥йний прогрес або в≥дкидаючи окрем≥
крањни чи св≥тове сп≥втовариство загалом на шл¤х регресу, що наочно засв≥дчуЇ
сучасне розгортанн¤ глобальноњ кризи.
ћ. ƒ. –уденко
наголошуЇ, що в його прац¤х розгл¤даЇтьс¤ Ђенергетика сусп≥льства, а не
пол≥тичн≥ аспекти сусп≥льного житт¤... ўо ж до самоњ пол≥тики, то вона...
повинна формуватис¤ на основ≥ закон≥в природи, а не навпакиї [4, с. 82].
“ому ф≥зичну економ≥ю сл≥д сприймати ¤к основу, на ¤к≥й маЇ ірунтуватис¤
пол≥тична економ≥¤ та прикладн≥ економ≥чн≥ науки.
≤стотною особлив≥стю
економ≥ко-ф≥лософського доробку ћ. ƒ. –уденка Ї те, що в≥н розвиваЇ
ту царину науковоњ думки, дотри≠манн¤ критер≥њв ¤коњ забезпечуЇ вих≥д ”крањни
та св≥тового сп≥втова≠риства на шл¤х поступу. ƒотичн≥сть його праць до ≥дењ
прогресу, ¤ка впродовж сотень рок≥в залишаЇтьс¤ невир≥шеною, стаючи надзвичайно
актуальною зараз, на меж≥ тис¤чол≥ть, вивищуЇ ћ. ƒ. –уденка у когорту
мислител≥в, що ставл¤ть соб≥ за мету њњ розв'¤занн¤.
¬≥дтак економ≥чн≥ студ≥њ
ћ. ƒ. –уденка, що розпочались ≥з прагненн¤ в≥днайти руш≥йну силу
цив≥л≥зац≥йного поступу, п≥двели його до пошуку в≥дпов≥д≥ на основне питанн¤
економ≥њ ¤к науки, ¤ке пол¤гаЇ у ви¤вленн≥ джерела прогресу.
лючовою категор≥Їю, що пронизуЇ
створену мислителем науко≠ву систему, стаЇ енерг≥¤ прогресу. ” одному з
визначень ћ. ƒ. –уденка енерг≥¤ прогресу Ч це абсолютна додаткова
варт≥сть, джерелом ¤коњ Ї косм≥чне випром≥нюванн¤, а њњ здобутт¤ людьми можливе
завд¤ки використанню фотосинтезу. ‘ормулюванн¤ ц≥Їњ категор≥њ Ї методоло≠г≥чною
базою, на ¤к≥й побудована св≥тогл¤дна конструкц≥¤ ф≥зичноњ економ≥њ, що охоплюЇ
¤к вже ≥снуюч≥, так ≥ самост≥йно в≥дкрит≥ вченим категор≥њ ≥ закони.
“ворчо ≥нтерпретуючи Їдн≥сть
ф≥зичного ≥ духовного, ћ. –уденко будуЇ ц≥л≥сну арх≥тектуру ¬сесв≥ту та
ЂвписуЇї в нењ людину. ≤де¤ њх спор≥дненост≥ дозвол¤Ї йому стверджувати, що
под≥бно до людини ¬сесв≥т теж маЇ власний ќрган —интезу.
ѕоЇднанн¤ гностичного з ф≥зичним
приводить ћ. ƒ. –уденка до висновку про матер≥альн≥сть Ѕога, ¤кого
в≥н ≥дентиф≥куЇ ≥з ¬сесв≥том ¤к —уб'Їктом. « онтолог≥чноњ точки зору цей
справд≥ новаторський п≥дх≥д позбавл¤Ї аргументац≥њ ≥ псевдоматер≥ал≥ст≥в, ≥ псевдо≥деал≥ст≥в.
як стверджуЇ мислитель, пантењзм саме
через те ≥ Ї справжн≥м тењзмом, що визнаЇ Ѕогом ¬сесв≥т ¤к ц≥ле. ÷е
дозвол¤Ї ћ. ƒ. –уденков≥ продов≠жити нов≥тнЇ осмисленн¤
започаткованого —. ј. ѕодолинським досл≥д≠женн¤ енергетичних аспект≥в
взаЇмод≥њ м≥ж суб'Їктами та об'Їктами. јдже коли енерг≥¤ розгл¤даЇтьс¤ ¤к
об'Їкт, то це не виключаЇ, а навпаки, передбачаЇ ≥ протилежне, тобто розгл¤д
енерг≥њ ¤к про¤ву впливу суб'Їкта, що д≥Ї на людину. “акий св≥тогл¤дний п≥дх≥д
Ї правом≥рним з позиц≥й введеноњ ћ. ƒ. –уденком категор≥њ
Ђƒухоматер≥¤ї.
ќтже, не т≥льки людина ¤к
суб'Їкт впливаЇ на енергетичн≥ потоки, а насамперед ƒухоматер≥¤ за допомогою
енерг≥њ д≥Ї на людину, забезпечуючи або ж, навпаки, унеможливлюючи людське
≥снуванн¤. « огл¤ду на це енерг≥¤ ≥ повинна розгл¤датис¤ ¤к про¤в д≥њ впливу
—уб'Їкта (ѕершотворц¤).
Ќатом≥сть людину у ц≥й систем≥
сл≥д розгл¤дати ≥ ¤к об'Їкт, що знаходитьс¤ п≥д безпосередн≥м впливом енерг≥њ
осмосу, ¤ка Ї продуктом д≥¤льност≥ ѕершотворц¤. ¬≥дтак взаЇмод≥¤ елемент≥в
системи маЇ не лише пр¤мий вплив (коли людина д≥Ї на енергетичн≥ потоки), але ≥
зворотний (коли стаЇ визначальним вплив ƒухоматер≥њ через енерг≥ю осмосу на
людину).
“аким чином, досл≥джуючи витоки
загальнолюдського поступу, мислитель усв≥домлено приходить до Ѕога ¤к до першоджерела
≥ руш≥йноњ сили прогресу. ” цьому варто вбачати ≥стотну сторону ≥нтелектуальних
здобутк≥в ћ. ƒ. –уденка у царин≥ сучасного знанн¤ про св≥т ≥
реальн≥сть.
« ≥ншого
боку, ¤кщо Ѕог Ч це ¬сесв≥т ≥ ѕрирода, то пошана до Ѕога Ч це ставленн¤ до
природи ¤к до св¤тин≥. ¬≥дтак надзвичайно важливий аспект ф≥зичноњ економ≥њ в
≥нтерпретац≥њ ћ. ƒ. –уденка пол¤гаЇ ≥ в тому, що вона стаЇ нов≥тн≥м
концептуальним ключем роз≠в'¤занн¤ еколог≥чних проблем, ¤к≥, загострюючись,
ставл¤ть на пор¤док денний питанн¤ вже не прогресу, а, щонайменше, виживанн¤
людства.
јдже дедал≥ поширен≥шими стають
розмови про ймов≥рн≥сть самознищенн¤ людства внасл≥док техногенного, б≥огенного
чи ≥ншого рукотворного тотального руйнуванн¤ б≥осфери. ћ. ƒ. –уденко
теж вказуЇ на цю загрозу, проте обірунтовано в≥дкидаЇ твердженн¤ про
безальтернативн≥сть омн≥циду за умови використанн¤ ≥дей ф≥зичноњ економ≥њ.
¬≥н описуЇ можлив≥сть ≥
необх≥дн≥сть виходу людства ≥з ц≥Їњ пастки, чим засв≥дчуЇ вже не лише власний,
а загальнолюдський, цив≥л≥зац≥йний оптим≥зм. Ѕ≥льш того, мислитель з
переконан≥стю веде мову про безсмерт¤ людства: Ђ...немаЇ небезпеки, що колись
ув≥рветьс¤ фотосинтез....ќтож н≥що не заважаЇ утвердженню нашого безсмерт¤,
окр≥м нашого незнанн¤ї [4, с. 497]. ¬≥дтак намаганн¤ ћ. ƒ. –уденка
Ђвписатис¤ї у природу стаЇ визначальним на противагу технократизму, ¤кий
загрожуЇ людству омн≥цидом.
ѕрикметною особлив≥стю його
досл≥дницькоњ методолог≥њ Ї обранн¤ позиц≥њ у методах п≥знанн¤.
ћ. ƒ. –уденко показуЇ, ¤к ≥ндук≠тивна чи дедуктивна спр¤мован≥сть
п≥знанн¤ визначаЇ переважанн¤ гносеолог≥чного або онтолог≥чного п≥дходу. ¬≥н
доводить, що п≥знанн¤ реальност≥ повинно базуватис¤ на метаф≥зичних
(онтолог≥чних) засадах. …ого сл≥д починати в≥д —убстанц≥њ, нав≥ть коли вона ще
нев≥дома досл≥днику.
¬≥дтак вельми ц≥нним з
онтолог≥чних та прикладних м≥ркувань насл≥дком досл≥джень
ћ. ƒ. –уденка Ї знаходженн¤ енергетичного джерела, ¤ке стоњть в
основ≥ фотосинтезу. ÷им джерелом в≥н вважаЇ —в≥тову ћонаду (ƒухоматер≥ю).
ћ. ƒ. –уденко тлумачить додаткову варт≥сть ¤к њњ про¤в, розмежовуючи
на абсолютну (¤ка ≥ Ї енерг≥Їю прогресу) та в≥дносну. ¬исновок про те, що
джерелом абсолютноњ додатковоњ вартост≥ Ї не «емл¤ з њњ надрами ≥ нав≥ть не
—онце, а —в≥това ћонада ¤к “ворець —в≥тла, цебто ѕершотворець, стаЇ
парадигмальним дл¤ побудови нов≥тньоњ економ≥чноњ теор≥њ.
—пираючись на так≥ ф≥лософськ≥
засади, ћ. ƒ. –уденко виводить формулу енерг≥њ прогресу та њњ основн≥
законом≥рност≥, в≥дкритт¤ ¤ких дозвол¤Ї отримати принципово нов≥ в≥дпов≥д≥ на
питанн¤ про сутн≥сть кап≥талу, людського прогресу та регресу в њх
найглибинн≥шому розум≥нн≥.
¬ибудувану
ћ. ƒ. –уденком формулу енерг≥њ прогресу можна прийн¤ти за критер≥й,
що характеризуЇ њњ у к≥лькох вим≥рах. «агальною законом≥рн≥стю Ї под≥л енерг≥њ
прогресу на 5 р≥вновеликих одиниць: в≥н важливий дл¤ ос¤гненн¤
натурально-продуктовоњ структури абсо≠лютноњ додатковоњ вартост≥ ≥ стаЇ
основоположним дл¤ забезпеченн¤ њњ безпереб≥йного циркулюванн¤ в економ≥чному
орган≥зм≥ сусп≥льства.
¬≥дпов≥дно
ћ. ƒ. –уденка доречно вважати автором в≥дкритт¤ одн≥Їњ з
най≥стотн≥ших об'Їктивних законом≥рностей цив≥л≥зац≥йного процесу. ” той же час
в≥дкрит≥ ним пропорц≥њ Ї гранично простими: умовна одиниц¤ обс¤гу продукц≥њ,
вирощеноњ прот¤гом року, мусить бути розпод≥леною за 5-ма основними напр¤мками:
2/5 (у вигл¤д≥ соломи ≥ трави) Ч дл¤ згодовуванн¤ худоб≥ (1/5) та удобренн¤
земл≥ орган≥кою (1/5), а 3/5 (у вигл¤д≥ зерна) Ч дл¤ споживанн¤ самими
виробниками ц≥Їњ продукц≥њ (1/5), прац≥вниками промисловост≥ (1/5) та
задоволенн¤ потреб держави (1/5).
‘ормулу енерг≥њ прогресу
ћ. ƒ. –уденко конкретизуЇ стосовно до тлумаченн¤ в≥дкритих ним
пропорц≥й руху нагромаджуваних с≥льським господарством енергетичних поток≥в та
власноњ ≥нтерпретац≥њ глибинноњ сутност≥ пон¤тт¤ кап≥талу. •рунтуючись на
засадах ф≥зичноњ економ≥њ, ћ. ƒ. –уденко даЇ власну формал≥зовану
модиф≥кац≥ю кап≥талу [4, с. 495]:
K = E Ц F,
де Ч кап≥тал,
≈ Ч енерг≥¤ прогресу,
F Ч к≥льк≥сть ентроп≥њ.
¬≥дтак зрозум≥ло, що лише 3/5
продукц≥њ аграрного сектору еко≠ном≥ки ставатимуть основою
сусп≥льно-господарського прогресу (в т. ч. 2/5 у вигл¤д≥ соломи ≥ трав та
1/5 у вигл¤д≥ зерна, ¤ке залишаЇтьс¤ у сел¤нства), бо 2/5 у вигл¤д≥ зерна
споживатимутьс¤ роб≥тниками, державними службовц¤ми та в≥йськовими. ” такий
спос≥б ћ. ƒ. –уденко осучаснюЇ зроблений ‘. ене висновок про
те, що Ђдержава й промислов≥сть Ї виключно ентроп≥йними органами сусп≥льстваї
[4, с. 496].
ћ. ƒ. –уденко викладаЇ
тлумаченн¤ ц≥Їњ формули ≥ за допомогою усталених пон¤ть, вказуючи, що Ђкап≥тал
Ї абсолютною додатковою варт≥стю п≥сл¤ вирахуванн¤ з нењ в≥дносноњ вартост≥ та
державних витратї [4, с. 495]. ¬≥н п≥дкреслюЇ, що виводить кап≥тал Ђне з
грошового об≥гу, а з косм≥чноњ субстанц≥њї [4, с. 496].
ќтже, одна ≥з найсуттЇв≥ших
вимог, дотриманн¤ ¤коњ перетворю≠Їтьс¤ на запоруку сусп≥льного (в окрем≥й
крањн≥) та загальноцив≥л≥за≠ц≥йного (в усьому св≥т≥) прогресу, пол¤гаЇ в тому,
аби землеробство волод≥ло трьома продуктово-енергетичними одиниц¤ми: в раз≥ њњ
порушенн¤ розпочинаЇтьс¤ регрес ≥ занепад сусп≥льств чи св≥тового сп≥втовариства
загалом. ћ. ƒ. –уденко перетворюЇ цю пропорц≥ю у науковий ≥нструмент
потужноњ св≥тогл¤дноњ та п≥знавальноњ сили, що дозвол¤Ї ос¤гнути глибинну
сутн≥сть спри¤тливих, неспри¤тливих ≥ руйн≥вних тенденц≥й розвитку нац≥ональних
та св≥тового господарств.
≈коном≥чн≥ прац≥
ћ. ƒ. –уденка ¤вл¤ють собою такий внесок у надбанн¤ ф≥зичноњ
економ≥њ, ¤кий характеризуЇ сучасний стан њњ розвитку. ÷≥ прац≥ створюють
п≥дірунт¤ дл¤ Ђрозблокуванн¤ї тривалоњ кризи економ≥чноњ думки та дозвол¤ють
окреслити перспективи розвитку нов≥тньоњ нац≥ональноњ та св≥товоњ науковоњ
школи.
ќдин ≥з важливих аспект≥в значущост≥
≥нтелектуального надбанн¤ подвижник≥в украњнськоњ науковоњ школи ф≥зичноњ
економ≥њ пол¤гаЇ в тому, що —. ј. ѕодолинський започаткував, а вони
продовжили "розблокуванн¤" кризи економ≥чного знанн¤, створивши нов≥
св≥то≠гл¤дн≥ передумови дл¤ њњ подоланн¤. Ќезважаючи на визначальний характер
дл¤ нац≥ональноњ та св≥товоњ науки, цей аспект њњ розвитку в украњнськ≥й та
заруб≥жн≥й фахов≥й л≥тератур≥ залишаЇтьс¤ майже не висв≥тленим [14].
ѕершочерговоњ уваги потребуЇ
усв≥домленн¤ глибинноњ сутност≥ кризи. ”с¤ка криза, а криза в науц≥ насамперед,
зумовлюЇтьс¤ "кризою в головах", ¤кою тривалий час вражене значне
число титулованих економ≥ст≥в ”крањни ≥ св≥ту. ќднак чи не найприкр≥шим Ї те,
що б≥льш≥сть з них нав≥ть не усв≥домлюють цього. “ому потр≥бен концептуальний
п≥дх≥д, спираючись на ¤кий, можна з'¤сувати кризовий стан економ≥чних знань та
працювати над його подоланн¤м.
«а основу нов≥тнього анал≥зу
кризи економ≥чноњ думки сл≥д уз¤ти запропонований ћ. ƒ. –уденком
под≥л св≥тового наукового надбанн¤ на сегменти ф≥зичноњ та пол≥тичноњ економ≥њ.
¬иход¤чи з цього под≥лу, основними детерм≥нантами, що провокують кризу, треба
вважати: дом≥нуванн¤ пол≥тичноњ економ≥њ над ф≥зичною; њх в≥д≥рван≥сть одна в≥д
одноњ; в≥докремлений "розвиток"; нав≥ть паритет.
¬≥дтак не лише нерозвинен≥сть,
≥гноруванн¤ чи заборона ф≥зичноњ економ≥њ, а й "р≥вноправн≥сть"
ф≥зичноњ та пол≥тичноњ економ≥њ можуть спричин¤ти ≥ п≥дштовхувати кризу, ¤ка
продовжуЇ тривати, не зважаю≠чи на прагненн¤ приховати це. ” науц≥ вона
про¤вл¤Їтьс¤ в беззм≥стов≠них досл≥дженн¤х, публ≥кац≥¤х та рекомендац≥¤х,
концептуально в≥д≥рваних в≥д ф≥зичноњ економ≥њ; на практиц≥ Ч в економ≥чн≥й
пол≥тиц≥, ≥н≥ц≥атори та пров≥дники ¤коњ вдають, н≥би здолали кризу, насправд≥
поглиблюючи њњ.
’арактерно, що коли з викладених
позиц≥й неупереджено оц≥ню≠вати пол≥тичну економ≥ю, ¤ка залишаЇтьс¤ дом≥нуючою
складовою економ≥чного знанн¤, з'¤совуЇтьс¤, що й вона вражена кризою, причому
¤краз через обставини в≥докремленост≥ в≥д ф≥зичноњ економ≥њ, насл≥дком чого
стаЇ њх антагон≥зм. “ому нав≥ть визначн≥ "св≥тила" пол≥тичноњ
економ≥њ, що вважали ≥ вважають себе гуман≥стами, нер≥дко опин¤ютьс¤ серед
жертв ц≥Їњ ворожнеч≥.
ѕрикладом Ї прац≥ багатьох
економ≥ст≥в, включаючи ј. —м≥та, ƒ. –≥кардо, . ћаркса,
ƒж. ейнса з численними посл≥довниками та апологетами, перел≥к ¤ких
уособлюЇ так званий "золотий фонд" пол≥тичноњ економ≥њ, ¤к правило,
не лише дистанц≥йован≥ в≥д ф≥зичноњ економ≥њ, а й ворож≥ њй, що не може не
поглиблювати досл≥джуваноњ кризи. ќднак саме так≥ прац≥ кладутьс¤ в основу
глобальних р≥шень, ухвалених такими представницькими з≥бранн¤ми, ¤к ¬сесв≥тн¤
конференц≥¤ ќќЌ в –≥о (1992 р≥к) [18; 19], —пец≥альна сес≥¤ √енеральноњ
асамблењ ќќЌ у Ќью-…орку, присв¤чена 5-р≥ччю ц≥Їњ онференц≥њ (1997 р≥к) [20],
ѕерший св≥товий конгрес економ≥ст≥в з навколишнього середовища ≥ природних
ресурс≥в у ¬енец≥њ (1998 р≥к) [21], або прийн¤тих у форм≥ таких масштабних
проект≥в, ¤к ƒопов≥д≥ ќќЌ ЂЌаше сп≥льне майбутнЇї (1986 р≥к) [22], "Ќаше
глобальне сус≥дство" (1995 р≥к) [23] тощо, заздалег≥дь прир≥каючи њх на
"провал", обумовлений св≥тогл¤дною хибн≥стю.
—казане не сл≥д розц≥нювати ¤к
запереченн¤ пол≥тичноњ економ≥њ. Ќавпаки, не т≥льки ”крањн≥, а й св≥товому
сп≥втовариству загалом бракуЇ ¤краз пол≥тичноњ економ≥њ, причому такоњ, ¤ка б у
своњй основ≥ спиралас¤ на ф≥зичну ≥ була пох≥дною в≥д нењ.
—ерйозним чинником тривалого
≥снуванн¤ кризи економ≥чноњ думки Ї апологетичне схил¤нн¤ украњнських (та й не
лише украњнсь≠ких) економ≥ст≥в перед надуманими чи фальшивими
"авторитетами" пол≥тичноњ економ≥њ у той час, коли науков≥ здобутки
власноњ нац≥њ не лише не розвиваютьс¤, а продовжують залишатис¤ Ђнепом≥ченимиї.
Ќатом≥сть чимало нав≥ть визначних постатей бл¤кнуть при розгл¤д≥ њх доробку
через призму ф≥зичноњ економ≥њ. «'¤совуЇтьс¤ њх посередн≥сть, насл≥дком чого
стаЇ зазначена ворож≥сть чи, принаймн≥, ≥ндиферент≠н≥сть до ф≥зичноњ економ≥њ.
“ому в ситуац≥њ, що склалас¤ у
нац≥ональн≥й та св≥тов≥й еконо≠м≥чн≥й науц≥, —. ј. ѕодолинський
залишаЇтьс¤ одним ≥з небагатьох, хто не лише своЇчасно пом≥тив згадану кризу,
усв≥домивши њњ руйн≥вну суть, але й окреслив найсуттЇв≥ш≥ точки економ≥чного
знанн¤, в ¤ких маЇ в≥дбуватис¤ подоланн¤ кризи. ¬≥дтак у проханн≥
—. ј. ѕодолинського до . ћаркса висловити думку щодо
"спроби погодити додаткову працю з пануючими ф≥зичними теор≥¤ми" [11,
с. 64], викладеному у лист≥ 8 кв≥тн¤ 1880 p., сл≥д вбачати не ст≥льки
схил¤нн¤ перед авторитетом . ћаркса, ск≥льки, навпаки, прагненн¤ узгодити
пол≥тичну економ≥ю з ф≥зичною, що у подальшому ви¤вилось у п≥дпор¤дкуванн≥
теор≥њ трудовоњ вартост≥ енергетичн≥й теор≥њ.
ќчевидно, завд¤ки такому
встановленню пр≥оритету ф≥зичноњ економ≥њ над пол≥тичною ≥ було покладено
початок подоланню кризи економ≥чноњ думки, у чому сл≥д вбачати один ≥з про¤в≥в
ген≥альност≥ —. ј. ѕодолинського. Ѕо коли у серпн≥ того ж 1880 p. в≥н надрукував стислий
франкомовний вар≥ант своЇњ прац≥ у паризьк≥й "La Revue Socialiste", вже в перших
р¤дках стверджуючи, що "н≥що не створюЇтьс¤ людською працею" [12,
с. 153], то цим ще раз засв≥дчив власну переконан≥сть у правильност≥
написаного в кв≥тн≥.
«≥ткненн¤ позиц≥й
—. ј. ѕодолинського ≥ . ћаркса стало одним ≥з найгостр≥ших у
св≥тов≥й економ≥чн≥й науц≥ особист≥сних проти≠сто¤нь визначних представник≥в
конкуруючих наукових шк≥л. ўе характерн≥шою ознакою цього з≥ткненн¤ було те, що
вже тод≥ окреслилась перевага ф≥зичноњ економ≥њ, ¤коњ у подальшому, на жаль, не
вдалос¤ своЇчасно в≥дсто¤ти та вт≥лити... ѕередчасна смерть украњнського
мислител¤ об≥рвала принципово новий ступ≥нь розвитку нац≥ональноњ та св≥товоњ
школи ф≥зичноњ економ≥њ.
¬≥дсутн≥сть у тогочасн≥й ”крањн≥
та за њњ межами однодумц≥в, спроможних продовжити ≥дењ
—. ј. ѕодолинського, неаргументоване запереченн¤ цих ≥дей
ортодоксальними доктринерами в≥д науки, тенденц≥йна пол≥тизац≥¤ ≥ тривале
знаходженн¤ економ≥чноњ думки в полон≥ тотал≥тарноњ системи та ≥нш≥
деструктивн≥ фактори упов≥льнили розвиток не лише заснованоњ
—. ј. ѕодолинським школи, ¤ка щойно почала формуватись, але й
ф≥зичноњ економ≥њ та економ≥чноњ теор≥њ загалом.
¬одночас ≥снують ірунтовн≥
п≥дстави дл¤ подоланн¤ кризи. —еред них насамперед сл≥д назвати св≥тогл¤дну
перевагу парадигми —. ј. ѕодолинського ¤к найважлив≥шоњ складовоњ
нов≥тньоњ ф≥зичноњ економ≥њ, та одночасний крах "всеперемагаючого
ученн¤", ¤ке уособлювала доктрина . ћаркса.
¬ельми важливим Ї й те, що
—. ј. ѕодолинський встиг залишити начерк механ≥зму
"розблокуванн¤" кризи. —тисло, але наочно в≥н виклав його на приклад≥
формулюванн¤ деф≥н≥ц≥њ прац≥, до ¤коњ прийшов за насл≥дками анал≥зу погл¤д≥в
‘. ене та ј. —м≥та ¤к фундатор≥в ф≥зичноњ та пол≥тичноњ економ≥њ.
¬казуючи, що " ене маЇ
рац≥ю, коли говорить, що прац¤ не виробл¤Ї реального багатства, бо не створюЇ
речовини; але точно так само маЇ рац≥ю ≥ —м≥т, оск≥льки... задоволенн¤ наших
потреб за допомогою споживанн¤ попередньо збереженоњ енерг≥њ зд≥йснюЇтьс¤ т≥льки
працею" [11, с. 251], —. ј. ѕодолинський сформулював власне
визначенн¤ прац≥. —ьогодн≥ це треба розум≥ти ¤к усв≥домленн¤ виходу з кризи,
¤кий мислитель вбачав в узгодженому синтез≥ надбань св≥товоњ ф≥зичноњ та
пол≥тичноњ економ≥њ.
¬≥дтак подоланн¤ кризи потребуЇ
узгодженост≥ м≥ж цими ключо≠вими складниками економ≥чноњ думки. ѕодальший
розвиток економ≥ч≠ного знанн¤ ≥ сусп≥льно-господарський прогрес загалом
забезпечувати≠ме лише такий њх синтез, ¤кий базуЇтьс¤ на п≥дпор¤дкуванн≥
пол≥тичноњ економ≥њ ф≥зичн≥й. Ќатом≥сть ус≥л¤к≥ спроби "перевертанн¤"
ц≥Їњ п≥дпор¤дкованост≥, св≥доме та несв≥доме "утисканн¤" ф≥зичноњ
економ≥њ чи намаганн¤ розвивати економ≥чну думку "наосл≥п" ≥ надал≥
утримуватимуть њњ у полон≥ кризи.
...“аким чином, маЇ м≥сце певна
парадоксальн≥сть ≥снуючоњ ситуац≥њ: з одного боку, ≥снуЇ нов≥тн¤ украњнська
школа ф≥зичноњ економ≥њ, здобутки ¤коњ понад стол≥тт¤ de facto Ї дороговказами прогресу, а з
≥ншого, нац≥¤ ≥ людство, не усв≥домлюючи цього, перебувають у стан≥ тривалоњ
кризи, що загрожуЇ глобальним колапсом. як подолати цю суперечн≥сть ≥ що робити
дл¤ њњ усуненн¤?
ѕотр≥бн≥ масштабн≥ державницьк≥
д≥њ щодо розвитку ≥ поширенн¤ ≥дей нац≥ональноњ школи ф≥зичноњ економ≥њ, що
забезпечували б њњ св≥тову пр≥оритетн≥сть, ¤коњ вона дос¤гла ще 120 рок≥в тому
≥ завд¤ки своњм добров≥льним захисникам збер≥гаЇ до цього часу. Ќеобх≥дне
нагальне розробленн¤ ц≥льовоњ загальнонац≥ональноњ програми, вт≥ленн¤ ¤коњ
передбачало б зобов'¤занн¤ держави та сусп≥льства виконувати роботу, ¤ку дос≥
аскетично покладають на себе поодинок≥ ≥ найб≥льш в≥дважн≥ досл≥дники.
—таЇ вкрай нагальним утвердженн¤
≥дей украњнськоњ науковоњ школи ф≥зичноњ економ≥њ у к≥лькох вим≥рах,
найважлив≥шими з ¤ких Ї:
концептуальний вим≥р, що передбачаЇ створенн¤
та розвиток низки теор≥й, ¤к наприклад, загальна теор≥¤ ф≥зичноњ економ≥њ,
теор≥¤ еколог≥чно та соц≥ально ор≥Їнтованоњ ринковоњ економ≥ки, економ≥чна
теор≥¤ сталого розвитку, монетарна теор≥¤ ф≥зичноњ економ≥њ тощо, а також
модиф≥кац≥¤ положень вже ≥снуючих концепц≥й ≥ теор≥й (концепц≥й багатства та
економ≥чного зростанн¤, ≥нституц≥йних, управл≥нських та ≥нших теор≥й),
поглибленн¤ анал≥зу порушених —. ј. ѕодолинським проблем у контекст≥
забезпеченн¤ адекватност≥ в≥дбитт¤ процес≥в розвитку цив≥л≥зац≥њ економ≥чною
думкою.
ѕершочергового розв'¤занн¤ на
викладених засадах потребуЇ блок економ≥чних та еколог≥чних проблем, ¤к≥ Ї
насл≥дком недолугого господарюванн¤ ≥ мають вир≥шуватис¤ на основ≥ ф≥зичноњ
економ≥њ, що керуЇтьс¤ природними законами ≥ передбачаЇ "вписуванн¤"
економ≥ки у природу, а не "завоюванн¤" природи. –озв'¤занн¤ проблем,
¤к≥ Ї сусп≥льно-пол≥тичними (в тому числ≥ управл≥нськ≥, пох≥дн≥ в≥д них
≥нституц≥ональн≥ проблеми тощо), маЇ спиратис¤ на нов≥тню пол≥тичну економ≥ю,
¤ка повинна випливати з ф≥зичноњ;
осв≥тньо-виховний вим≥р, що охоплюЇ розробленн¤
принципово нових осв≥тн≥х моделей, адекватних викликам XXI стол≥тт¤, та
запровадженн¤ у сферу навчальних заклад≥в ус≥х р≥вн≥в нових навчальних програм,
що ірунтуютьс¤ на викладених засадах ≥ розвивають њх. « метою пришвидшеного формуванн¤
критичноњ маси тих, хто вт≥люватиме ≥дењ —. ј. ѕодолинського та його
посл≥довник≥в, потр≥бна радикальна реформа осв≥тн≥х програм з економ≥чноњ
теор≥њ та ≥стор≥њ, прикладних економ≥чних та дотичних до них навчальних
дисципл≥н.
–≥шучим кроком до подоланн¤
кризи маЇ стати протид≥¤ "розпо≠рошуванню" знань та згуртуванн¤
вчених, що створюють њх, довкола украњнськоњ школи. «усилл¤ кращих украњнських
та св≥тових досл≥дни≠к≥в мають бути зосереджен≥ над вир≥шенн¤м найважлив≥ших
проблем;
практично-прикладний вим≥р, що передбачаЇ
розробленн¤ на вказан≥й концептуальн≥й основ≥ конкретних сценар≥њв Ђвписуванн¤ї
господарських систем у природну сферу, формуванн¤ антикризових стратег≥й,
дос¤гненн¤ економ≥чного зростанн¤, запровадженн¤ моделей сталого економ≥чного
розвитку та ≥н.
Ќеобх≥дно, аби св≥т
почув ≥ д≥знавс¤ про нов≥тню украњнську еко≠ном≥чну школу, оск≥льки пор¤д ≥з
самооц≥нкою об'Їктивною потребою стаЇ оц≥нка ззовн≥. ѕотр≥бно активн≥ше
репрезентувати св≥товому сп≥в≠товариству здобутки украњнськоњ школи ф≥зичноњ
економ≥њ, аби воно могло неупереджено поц≥нувати њх. ÷е сл≥д робити так, ¤к
чин¤ть крањни, що дбають про захист ≥ поширенн¤ власного ≥нтелектуального
надбанн¤.
ѕередовс≥м потр≥бно
зд≥йснити академ≥чн≥ виданн¤ украњнською та ≥ноземними мовами ключових праць
представник≥в нац≥ональноњ науковоњ школи, неупереджено ≥нтерпретуючи њх ¤к
внесок у св≥тову економ≥чну думку, що дос≥ не маЇ аналог≥в.
¬одночас суто
гуман≥тарн≥ питанн¤ (включно з написанн¤м публ≥цистичних, л≥тературно-художн≥х
та ≥нших твор≥в, теле- та рад≥опередач про представник≥в нац≥ональноњ науковоњ
школи ф≥зичноњ економ≥њ) теж мають вир≥шуватис¤ на викладених засадах з метою
поширенн¤ наукових здобутк≥в в ”крањн≥ та св≥товому сп≥втовариств≥.
”крањна повинна
≥н≥ц≥ювати розгортанн¤ м≥жнародних наукових досл≥джень з ф≥зичноњ економ≥њ та
забезпечувати њх практичне впровад≠женн¤. «окрема, дл¤ ќќЌ, ур¤дових ≥
неур¤дових орган≥зац≥й сл≥д виконати низку ірунтовних допов≥дей, що базуютьс¤
на дос¤гненн¤х украњнськоњ науковоњ школи. “реба започаткувати систематичне
проведенн¤ в ”крањн≥ наукових форум≥в з проблем ф≥зичноњ економ≥њ.
Ќайближчим завданн¤м Ї
оприлюдненн¤ ≥н≥ц≥атив ”крањни до 10-њ р≥чниц≥ онференц≥њ в –≥о у пор¤дку
п≥дготовки до проведенн¤ у 2002 p. ¬сесв≥тнього —амм≥ту ќќЌ у …оганнесбурз≥ (ѕј–). ƒл¤
того, щоб цей —амм≥т завершивс¤ ухваленн¤м документ≥в принципово нового
концептуального ≥ конкретного еколог≥чного та економ≥ко-правового характеру, в
њх основу мають бути покладен≥ дос¤гненн¤ украњнськоњ науковоњ школи ф≥зичноњ
економ≥њ.
Ќезважаючи на те, що упродовж
тривалого часу св≥тогл¤дний по≠тенц≥ал ф≥зичноњ економ≥њ залишаЇтьс¤
недостатньо реал≥зованим, саме вона
покликана стати тим компонентом нац≥ональноњ та св≥товоњ думки, ¤кому у
майбутньому маЇ належати пр≥оритетне м≥сце у склад≥ еконо≠м≥чного знанн¤. «
огл¤ду на об'Їктивну потребу набутт¤ ф≥зичною еко≠ном≥Їю визначальноњ рол≥ в
структур≥ економ≥чноњ теор≥њ, з'¤вл¤Їтьс¤ необх≥дн≥сть окресленн¤ перспектив њњ
подальшого розвитку.
ѕервинн≥сть ф≥зичноњ економ≥њ ¤к
складовоњ економ≥чноњ думки та њњ св≥тогл¤дний характер Ї чинниками, ¤к≥
спричин¤ють суттЇвий вплив на ≥нш≥ компоненти не лише економ≥чного, а й
гуман≥тарного знанн¤, що обумовлюватиме його
трансформац≥ю у найближч≥й та в≥ддален≥ш≥й перспектив≥. —л≥д вести мову
про к≥лька етап≥в розвитку та перетво≠ренн¤ ф≥зичноњ економ≥њ в дедал≥
узагальнен≥шу сукупн≥сть економ≥ч≠них та економ≥ко-ф≥лософських знань.
ѕершим етапом Ї становленн¤ ≥
розвиток науковоњ школи власне ф≥зичноњ економ≥њ. «апочаткована французькими
ф≥з≥ократами у друг≥й половин≥ XVIII ст., а через стол≥тт¤ продовжена
—. ј. ѕодолинським, школа ф≥зичноњ економ≥њ з 80-х рок≥в XIX ст.
≥снуЇ ¤к украњнська школа. « огл¤ду на в≥дсутн≥сть аналог≥в упродовж б≥льше ста
рок≥в вона водночас Ї ≥ св≥товою науковою школою.
« позиц≥й захисту нац≥ональних
≥нтерес≥в ”крањни у сфер≥ власно≠го ≥нтелектуального надбанн¤ пр≥оритетним
завданн¤м стаЇ подальший розвиток ц≥Їњ школи та поширенн¤ њњ здобутк≥в на
св≥тове сп≥втова≠риство. Ќеобх≥дно утверджувати та зм≥цнювати нац≥ональну школу
з метою згуртуванн¤ довкола нењ такоњ критичноњ маси заруб≥жних прихильник≥в,
¤ка б невдовз≥ засв≥дчила формуванн¤ св≥товоњ.
ƒругим етапом маЇ стати розвиток
нов≥тньоњ економ≥чноњ школи, ¤ка в≥дпов≥дно теж повинна формуватис¤ спочатку ¤к
нац≥ональна, а надал≥ Ч ¤к св≥това. ѕричому нов≥тньою сл≥д вважати економ≥чну
школу, що базуЇтьс¤ на так≥й субординац≥њ знань, зг≥дно з вимогами ¤коњ
пол≥тична економ≥¤ п≥дпор¤дковуЇтьс¤ ф≥зичн≥й.
÷¤ субординац≥¤ важлива тим, що
њњ дос¤гненн¤ стане передумо≠вою подальшого розвитку економ≥чного знанн¤. ¬
”крањн≥ дотриманн¤ ц≥Їњ субординац≥њ св≥дчитиме про створенн¤ нов≥тньоњ
нац≥ональноњ економ≥чноњ школи. Ќадал≥, коли ≥де¤ такого п≥дпор¤дкуванн¤ знайде
поширенн¤ поза ”крањною, здобувши достатню чисельн≥сть прихильник≥в в ≥нших
крањнах, можна буде вести мову про нов≥тню св≥тову економ≥чну школу.
“рет≥й етап передбачаЇ
розвиток нов≥тньоњ економ≥ко-ф≥лософ≠ськоњ школи Ч украњнськоњ та св≥товоњ.
¬≥дпов≥дно нов≥тньою буде економ≥ко-ф≥лософська школа, що базуватиметьс¤ на
систем≥ знань, св≥тогл¤дним "¤дром" ¤коњ стане ф≥зична економ≥¤, а
решта знань (пол≥толог≥чних, юридичних, соц≥олог≥чних та ≥нших) випливатиме з
њњ засад та/чи п≥дпор¤дковуватиметьс¤ цим засадам.
ќб'Їктивними
п≥дставами дл¤ того, щоб така школа була започат≠кована саме в ”крањн≥, Ї на¤вн≥сть
визначних ≥нтелектуальних дос¤гнень, ¤к≥ не повинн≥ обмежуватис¤ нац≥ональними
рамками. ”крањнська нау≠кова школа ф≥зичноњ економ≥њ покликана в≥д≥гравати роль
своЇр≥дного центру модиф≥кац≥њ дотичних до економ≥ки знань.
ѕри
цьому мають бути пл≥дно використаними ун≥кальн≥ св≥тогл¤дн≥ дос¤гненн¤ одного
≥з видатних сподвижник≥в нац≥ональноњ школи акад. ¬. ≤. ¬ернадського.
√армон≥йне поЇднанн¤ його б≥осферноњ та ноосферноњ концепц≥њ з засадничими
положенн¤ми ф≥зичноњ економ≥њ мусить стати основою нов≥тньоњ украњнськоњ
економ≥ко-ф≥лософськоњ школи. онцептуальн≥ засади св≥тогл¤дноњ системи
ћ. ƒ. –уденка, що викладен≥ в його прац¤х "√носис ≥
сучасн≥сть" та "≈нерг≥¤ прогресу", теж Ї ірунтовними
передумовами такоњ трансформац≥њ.
¬≥дтак важливим засобом
розвитку ≥ поширенн¤ ≥дей ф≥зичноњ економ≥њ доречно вважати стратег≥ю
"активноњ експанс≥њ", найважлив≥≠шими напр¤мками вт≥ленн¤ ¤коњ мають
стати:
Ч синхрон≥зац≥¤ описаного трансформац≥йного процесу, цебто
одночасне перетворенн¤ школи ф≥зичноњ економ≥њ у нов≥тню економ≥чну та
економ≥ко-ф≥лософську школу;
Ч його багатовекторн≥сть, ¤ка
передбачаЇ можлив≥сть узгодже≠ного зд≥йсненн¤ такоњ трансформац≥њ у багатьох
крањнах св≥ту.
ќписан≥ перспективи
розвитку украњнськоњ та св≥товоњ еконо≠м≥чноњ думки Ї "прообразом"
можливого дос¤гненн¤ у найближчому час≥ чи в≥ддален≥шому пер≥од≥ п≥дпор¤дкованост≥
усього чи принаймн≥ найвизначальн≥шого дл¤ людського прогресу знанн¤
св≥тогл¤дним засадам ф≥зичноњ економ≥њ.
« погл¤ду збереженн¤
нац≥ональних ≥нтелектуальних здобутк≥в вкрай важливо, аби кожен з описаних
етап≥в розвитку ц≥Їњ школи був започаткований в ”крањн≥, а надал≥ поширювавс¤
серед св≥тового сп≥втовариства. ѕотр≥бн≥ посл≥довн≥ ≥ наполеглив≥ державн≥
заходи, спр¤мован≥ на розвиток та поширенн¤ ≥дей нац≥ональноњ школи ф≥зичноњ
економ≥њ, що забезпечували б њњ св≥тову пр≥оритетн≥сть, ¤коњ вона дос¤гла понад
стол≥тт¤ тому ≥ збер≥гаЇ до цього часу.
риза економ≥чноњ думки, одним
≥з про¤в≥в ¤коњ Ї нехтуванн¤ необх≥дн≥стю дотриманн¤ природних закон≥в у
сусп≥льно-господар≠ському бутт≥, породжуЇ деструктивне господарюванн¤,
насл≥дками ¤кого стаЇ дедал≥ зростаюче антропогенне та пох≥дне в≥д нього техно≠генне
навантаженн¤ на природне середовище. Ўквальне розгортанн¤ еколог≥чноњ кризи у
св≥товому масштаб≥ призводить до загрози глобального колапсу.
« огл¤ду на ≥стотну зумовлен≥сть
кризи чинниками св≥тогл¤дного характеру, ф≥зична економ≥¤ (включно з њњ
можливим продовженн¤м у вигл¤д≥ нов≥тн≥х економ≥чноњ та економ≥ко-ф≥лософськоњ шк≥л)
покли≠кана стати сучасною концептуальною основою виведенн¤ нац≥ональ≠ного та
св≥тового господарства ≥з кризового стану. ¬≥дтак њњ доречно розгл¤дати ¤к
Ђ≥деолог≥ю вписуванн¤ї економ≥чних систем у природне середовище.
Ѕазуючись на викладених засадах,
насамперед враховуючи при≠родн≥ закони
економ≥чного бутт¤, необх≥дно вибудувати таку модель господарюванн¤ та
обірунтувати сценар≥њ переходу до нењ, реальне використанн¤ ¤ких ¤вл¤тиме собою
прикладний аспект застосуванн¤ ц≥Їњ Ђ≥деолог≥њї. јнал≥з еволюц≥њ господарюванн¤
св≥дчить про на¤в≠н≥сть передумов формуванн¤ концептуальних засад в≥дпов≥дноњ
модел≥.
≤сторичний досв≥д показуЇ, що
найтривал≥шим був процес утворенн¤ економ≥чних основ сусп≥льного бутт¤. ѓх
доповненн¤ ринковими механ≥змами забезпечило формуванн¤ ринковоњ модел≥
господарюванн¤, а потреба подоланн¤ суперечностей ≥ вад ринковоњ економ≥ки
зумовила необх≥дн≥сть дотриманн¤ соц≥альноњ ор≥Їнтац≥њ.
ѕроте крањни, що скористалис¤
ц≥Їю моделлю, швидко перекона≠лис¤ в обмеженост≥ й соц≥альноњ ринковоњ економ≥ки.
јдже зовн≥ привабливий високий р≥вень матер≥ального добробуту базуЇтьс¤ в
к≥нцевому рахунку на ≥нтенсивному ≥ндустр≥ал≥зм≥, ¤кий завдаЇ все в≥дчутн≥шоњ
шкоди довк≥ллю.
“ому набуваЇ актуальност≥ модель
еколог≥чно та соц≥ально ор≥Їнтованоњ ринковоњ економ≥ки (≈—ќ–≈), запровадженн¤
¤коњ демонструЇ реальну можлив≥сть Ђвписуванн¤ї господарських систем у природне
середовище [24] (рис.).
ѓњ еколог≥чний компонент Ї
обмежуючим параметром, ¤кий маЇ об'Їктивну пр≥оритетн≥сть ≥ тому вимагаЇ
жорсткоњ субординац≥њ ≥нших складових модел≥, соц≥альний Ч ц≥льовим ор≥Їнтиром,
що спр¤мовуЇ господарюванн¤ у гуман≥стичне русло, а ринковий описуЇ механ≥зм
розвитку господарських систем.
|
|
≈—ќ–≈ |
|
||||
|
|
|
COPE |
|
|
||
|
|
|
–≈ |
|
|
||
|
|
≈ |
|
||||
”мовн≥ позначенн¤:
≈ Ч економ≥ка;
–≈ Ч ринкова
економ≥ка;
COPE Ч соц≥ально
ор≥Їнтована ринкова економ≥ка;
≈—ќ–≈ Ч еколог≥чно
та соц≥ально ор≥Їнтована ринкова економ≥ка.
–ис. ≈колог≥чно та соц≥ально
ор≥Їнтована ринкова економ≥ка
¤к модель
Ђвписуванн¤ї господарських систем у природну сферу
ѕрикладне
використанн¤ модел≥ стаЇ можливим завд¤ки обірунту≠ванню сценар≥њв Ђвписуванн¤ї
економ≥чних систем у природну сферу. ¬≥дтак перех≥д до модел≥ ≈—ќ–≈ передбачаЇ вт≥ленн¤
низки стратег≥й, ¤кими Ї:
Ч економ≥зац≥¤ господарських систем;
Ч маркетизац≥¤ економ≥зованих господарських
систем;
Ч соц≥альна
ор≥Їнтац≥¤ ринковоњ економ≥ки;
Ч еколог≥зац≥¤
соц≥ально ор≥Їнтованоњ ринковоњ економ≥ки [25, с. 140Ц141].
¬изначальною серед названих
стратег≥й Ї економ≥зац≥¤ госпо≠дарських систем. ¬она зач≥паЇ глибинну складову
модел≥ ≈—ќ–≈ ≥ потребуЇ:
Ч розмежуванн¤
господарських систем на реальну та монетарну сфери, а саме Ч сферу створенн¤ та
руху поток≥в товар≥в, роб≥т ≥ послуг (реальна економ≥ка) та сферу створенн¤
грошей ≥ об≥гу грошових поток≥в (символ≥чна або в≥ртуальна економ≥ка);
Ч модиф≥кац≥ю
реальноњ та монетарноњ економ≥ки шл¤хом структуризац≥њ на викладених
концептуальних засадах ≥ виокремленн¤ в њх склад≥ нових п≥дрозд≥л≥в сусп≥льного
в≥дтворенн¤ та тип≥в сусп≥льно-господарських в≥дносин.
Ђ¬писуванн¤ї економ≥чних систем
у природну сферу вимагаЇ принципово новоњ ≥нтерпретац≥њ структури сусп≥льного
в≥дтворенн¤. ” найб≥льш загальному окресленн≥ це потребуЇ виокремленн¤ нових п≥дрозд≥л≥в
≥з складу ≥снуючих та доповненн¤ традиц≥йноњ структури економ≥ки новими
п≥дрозд≥лами.
ѕереосмисленн¤ сутност≥
виробництва дозвол¤Ї вести мову про к≥лька його тип≥в, ¤кими Ї:
Ч акумулюванн¤ поточноњ енерг≥њ, виробництво
¤коњ зд≥йсню≠Їтьс¤ завд¤ки косм≥чному випром≥нюванню;
Ч нагромадженн¤ живоњ речовини, виробництво
¤коњ Ї насл≥дком процес≥в фотосинтезу;
Ч генеруванн¤ ≥нтелектуальних продукт≥в,
зд≥йснюване людьми ¤к мисл¤чими ≥стотами.
“аке тлумаченн¤ сутност≥
виробництва приводить до висновку, що господарськ≥ системи, д≥¤льн≥сть ¤ких
пол¤гаЇ у видобуванн≥ енергонос≥њв та ≥нших корисних копалин ≥ њх перетворенн≥,
а не акумулюванн≥ енерг≥њ та нагромадженн≥ речовини, належать до сфер видобутку
та виготовленн¤, але не виробництва.
ўо стосуЇтьс¤ сфер обм≥ну,
розпод≥лу та споживанн¤ благ, то ц≥ сфери мус¤ть бути суттЇво модиф≥кованими
в≥дпов≥дно до вимог, що випливають ≥з викладених концептуальних положень
ф≥зичноњ економ≥њ та ц≥льових ор≥Їнтир≥в ≥ обмежуючих параметр≥в модел≥ ≈—ќ–≈.
¬одночас антропогенн≥ та
техногенн≥ фактори призвод¤ть до необх≥дност≥ доповненн¤ складу реального
сектору економ≥ки принци≠пово новим п≥дрозд≥лом, ¤кий умовно може бути названий
рисайкл≥н≠гом. ¬≥н охоплюЇ сукупн≥сть природо-, людино- та ресурсов≥дтворю≠ючих
процес≥в, а його запровадженн¤ по¤снюЇтьс¤ необх≥дн≥стю ≥нтерпретац≥њ
господарських систем за аналог≥Їю до б≥осфери, ¤ка самов≥дтворюЇ себе ≥ в ¤к≥й
в≥дсутнЇ пон¤тт¤ в≥дход≥в [25, с. 145].
¬≥дтак д≥¤льн≥сть господарських
систем доречно упод≥бнити природн≥й д≥¤льност≥, виокремлюючи у склад≥ реального
сектору економ≥ки так≥ притаманн≥ еколог≥њ системоутворююч≥ пон¤тт¤, ¤к
продуценти, консументи та редуценти [25, с. 153Ц154]. ƒо продуцент≥в (њх
доц≥льно вважати первинним р≥внем реального сектора економ≥ки) пропонуЇтьс¤ в≥дносити
сферу виробництва у викладеному њњ розум≥нн≥; до консумент≥в (вторинний р≥вень)
Ч сфери видобутку, виготовленн¤, обм≥ну, розпод≥лу та споживанн¤; а до
редуцент≥в (третинний р≥вень) Ч сферу рисайкл≥нгу.
ѕропонована стратег≥¤
Ђвписуванн¤ї господарських систем у природне середовище даЇ змогу долати вади
традиц≥йних п≥дход≥в до ≥нтерпретац≥њ економ≥ки та њњ структури, ¤к≥ призвели
не лише нац≥онально-господарськ≥ системи багатьох крањн, в тому числ≥ й
”крањни, але ≥ св≥тогосподарську систему загалом до еколог≥чноњ, соц≥альноњ та
економ≥чноњ кризи.
ѕотреби Ђвписуванн¤ї економ≥чних
систем у природну сферу вимагають нового тлумаченн¤ в≥дносин власност≥ та
спор≥днених з ними орендних ≥ кредитних в≥дносин м≥ж представниками колишн≥х,
тепер≥шн≥х та прийдешн≥х покол≥нь.
” структур≥ в≥дносин власност≥
сл≥д виокремлювати загально≠людську власн≥сть, що
належить ус≥м покол≥нн¤м, а не окремим з них. ¬≥дтак об'Їктами права
загальнолюдськоњ власност≥ мають бути джерела в≥дтворюваних ≥ нев≥дтворюваних
ресурс≥в та дос¤гнут≥ людством ≥нтелектуальн≥ надбанн¤.
ќб'Їктами права власност≥
тепер≥шн≥х покол≥нь треба вважати в≥дтворюван≥ природн≥ та ≥нтелектуальн≥
блага, самост≥йно здобут≥ цими покол≥нн¤ми, та успадкован≥ ними в≥д
попередник≥в. ÷≥ об'Їкти здобуваютьс¤ за допомогою своЇр≥дноњ оренди, ¤ка
забезпечуЇ акумулюванн¤ енерг≥њ, нагромадженн¤ живоњ речовини, використанн¤
людського ≥нтелекту дл¤ створенн¤ знань.
¬край важливою стаЇ
≥дентиф≥кац≥¤ об'Їкт≥в права власност≥ прийдешн≥х покол≥нь. “акими об'Їктами Ї
обс¤ги загальнолюдськоњ власност≥, зб≥льшеноњ на частку власност≥ тепер≥шн≥х
покол≥нь, що переходить у спадок нащадкам, за вин¤тком спожитих нев≥дтворю≠ваних
ресурс≥в та шкоди, запод≥¤ноњ природ≥ ≥ люд¤м [25, с. 174].
«меншенн¤ загальнолюдськоњ
власност≥ варто розгл¤дати ¤к своЇ≠р≥дну позику, вз¤ту минулими та сучасними
покол≥нн¤ми у майбутн≥х покол≥нь. Ќеобх≥дн≥сть визнанн¤ цього специф≥чного
кредиту стаЇ дедал≥ нагальн≥шим у даний час, коли ви¤вл¤ютьс¤ все пом≥тн≥шими
факти не лише зростанн¤ такоњ заборгованост≥, але й неприхованого пограбуванн¤
нащадк≥в.
≤стотною передумовою нагальност≥
в≥дстежуванн¤ цього типу економ≥чних в≥дносин стаЇ те, що борг, вз¤тий у
прийдешн≥х покол≥нь њх попередниками, Ї незворотним. “оркаючись його
в≥дшкодуванн¤, доречно вести мову т≥льки про умовну компенсац≥ю цього боргу:
адже його можна повернути нащадкам лише у вигл¤д≥ частки благ, здобутих њх
попередниками. “ому стаЇ безальтернативним захист загально≠людськоњ власност≥, обс¤ги ¤коњ мають бути примноженими чи
принаймн≥ збереженими заради виживанн¤ й розвитку прийдешн≥х покол≥нь.
¬олодимир Ў≈¬„” ,
професор, доктор економ≥чних наук,
√олова Ќаукового товариства ≥мен≥ —ерг≥¤ ѕодолинського
1.
ѕлатон. —очинени¤, т. 3, ч. ≤. Ц ћ., 1971.
2.
¬семирна¤ истори¤ экономической мысли. ¬
6 т. “. 1. Ц ћ.: ћысль, 1987.
3.
јлле ћ. Ёкономика как наука: ѕер. с
франц. Ц ћ.: Ќаука дл¤ общества, 1995.
4.
–уденко ћ. ≈нерг≥¤ прогресу: Ќариси
ф≥зичноњ економ≥њ. Ц .: ћолодь, 1998.
5.
јникин ј. ¬. ёность науки. Ц
ћ.: ѕолитиздат, 1985.
6.
енэ ‘. »збранные экономические
произведени¤: ѕер. с франц. Ц ћ., 1960.
7.
Ѕлауг ћ. Ёкономическа¤ мысль в
ретроспективе: ѕер. с англ. Ц ћ.: ƒело Ћтд, 1994.
8.
ћаркс ., Ёнгельс ‘.
—очинени¤. “. 26. „. 1.
9.
Schumpeter J. A. History of Economic Analysis. Ц
10.
Ўевчук ¬. ≈волюц≥¤ нов≥тньоњ економ≥чноњ парадигми ≥ перспективи розвитку украњнськоњ науковоњ школи // ” зб.: ≈коном≥чна теор≥¤: сучасна парадигма та њњ еволюц≥¤ на пороз≥ XXI стол≥тт¤: ћатер≥али м≥жнародноњ науково-практичноњ конференц≥њ 1Ц2 березн¤ 2000 року. „астина 3. Ц .: ƒ“≈”, 2000.
11.
ѕодолинський —. ј. ¬ибран≥
твори / ”пор¤д.: Ћ. я. орн≥йчук. Ц .: Ќ≈”, 2000.
12.
ѕодолинський —ерг≥й. ¬ибран≥ твори /
”пор¤дкував –оман —ербин. Ц ћонреаль: ”крањнське ≥сторичне товариство, 1990.
13.
Ўевчук ¬. ћодель обл≥ку процес≥в
розвитку: проблеми модиф≥кац≥њ на засадах ф≥зичноњ економ≥њ // –ег≥ональн≥
перспективи, 2001, є 2Ц3.
14.
Ўевчук ¬. ≤нтелектуальна спадщина
—ерг≥¤ ѕодолинського ≥ цив≥л≥зац≥йна перспектива // ” зб.: ”ченн¤ —ерг≥¤
ѕодолинського ≥ цив≥л≥зац≥йна еколого-економ≥чна перспектива: ћатер≥али
м≥жнародноњ науковоњ конференц≥њ 7 грудн¤ 2000 року. Ц .: Ќ≈”, 2000.
15.
Ўевчук ¬. ¬ченн¤ —ерг≥¤
ѕодолинського ¤к фундаментальна основа нов≥тньоњ украњнськоњ та св≥товоњ
економ≥чноњ школи // ” зб.: ≈волюц≥¤ економ≥чного розвитку та економ≥чних
теор≥й (проблеми досл≥дженн¤ та викладанн¤): ћатер≥али м≥жнародноњ
науково-методичноњ конференц≥њ 26Ц27 кв≥тн¤ 2000 року. Ц .: Ќ≈”, 2000.
16.
Ўевчук ¬. ‘≥зична економ≥¤ ћиколи
–уденка // ”р¤довий кур'Їр, 6 лютого 1999 p.
17.
Ўевчук ¬. јрх≥тектура ¬сесв≥ту за
ћиколою –уденком // ƒн≥про, 2000, є11Ц12.
18.
ƒеклараци¤ –ио по окружающей среде и
развитию // ќйкумена, 1992, є 3.
19.
ѕор¤док денний на XXI стол≥тт¤.
”хвалений онференц≥Їю ќќЌ в –≥о-де-∆анейро (1992 p.) / ѕер. з англ. Ц .: 1998.
20.
ѕрограма д≥й з подальшого впровадженн¤
ѕор¤дку денного на XXI стол≥тт¤. ”хвалений 19-ю —пец≥альною —ес≥Їю √енеральноњ
јсамблењ ќќЌ у Ќью-…орку (1997 p.) / ѕер. з англ. Ц .: 1998.
21. World Congress of Environmental and
Resource Economists. Book of Abstracts.
22.
Ќаше общее будущее: ƒоклад ћеждународной
омиссии по окружающей среде и развитию. ѕер. с англ. Ц ћ.: ѕрогресс, 1989.
23.
Ќаше глобальное соседство: ƒоклад
омиссии по глобальному управленню и сотрудничеству. ѕер. с англ. Ц ћ.: ¬есь
мир, 1996.
24.
Ўевчук ¬. “рансформац≥¤ економ≥ки
та модиф≥кац≥¤ обл≥ку: методолог≥чн≥ аспекти взаЇмод≥њ // ≈коном≥ка ”крањни,
1997, є 4.
25.
Ўевчук ¬. онтроль господарських
систем в сусп≥льств≥ з перех≥дною економ≥кою (ѕроблеми теор≥њ, орган≥зац≥њ,
методолог≥њ). Ц .: ƒ“≈”, 1998.
