”крањнська наукова школа ф≥зичноњ економ≥њ:
св≥товий вим≥р та цив≥л≥зац≥йна перспектива

 

 

ƒес¤т≥й р≥чниц≥ проголошенн¤
незалежност≥ ”крањни присв¤чую.

јвтор

 

1. —в≥товий вим≥р
украњнськоњ науковоњ школи ф≥зичноњ економ≥њ

1.1. ‘≥зична економ≥¤ ¤к складова св≥товоњ та нац≥ональноњ економ≥чноњ думки

ќдн≥Їю з визначальних передумов цив≥л≥зац≥йного прогресу Ї забезпеченн¤ адекватност≥ знань сусп≥льно-господарськ≥й реальност≥, ¤ку вони в≥ддзеркалюють. ÷ьому нер≥дко заважаЇ спотворен≥сть такого в≥ддзеркаленн¤, пом≥чена вже ѕлатоном. ƒавньогрецький мислитель показав цю ваду знань у своњх д≥алогах на приклад≥ м≥фу про печеру, де прикут≥ до њњ ст≥ни в'¤зн≥ бачать не зовн≥шн≥й св≥т, а лише т≥н≥ людей, що минають вх≥д до печери [1, с. 321Ц325]. “аким чином у IV ст. до н. е. ѕлатон усв≥домлював, що образ св≥ту, ¤кий бачать люди, в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д д≥йсност≥ так само, ¤к спотворен≥ т≥н≥ на ст≥н≥ печери в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д реальних об'Їкт≥в.

¬исновки ѕлатона залишаютьс¤ справедливими стосовно до вс≥х знань, включаючи економ≥чн≥. ѕор¤д з цим варто брати до уваги особливост≥ еволюц≥њ економ≥чного знанн¤, ¤ке було започатковане ≥ тривалий час розвивалось у склад≥ синкретичних, непод≥льних знань про навколишн≥й св≥т [2, с. 5].

” подальшому в≥дбувалас¤ диференц≥ац≥¤ теоретичноњ та при≠кладноњ складових економ≥чного знанн¤, ¤ка знайшла про¤в, з одного боку, в численних напр¤мах, теч≥¤х, школах, а з ≥ншого Ч у предметн≥й, дисципл≥нарн≥й, галузев≥й, функц≥ональн≥й подр≥бненост≥. ѕосиленн¤ диференц≥йованост≥ економ≥чних знань стало характерною ознакою останн≥х стол≥ть та дес¤тил≥ть.

–еагуванн¤ досл≥дник≥в на вказан≥ тенденц≥њ хоча й перебуваЇ в рамках сентенц≥њ "св≥т п≥знанний, але не п≥знаний", проте не Ї однозначним. ќдн≥ вбачають у цьому ознаки неминучост≥, з ¤кою сл≥д згодитис¤, п≥знаючи неп≥знане. ≤нш≥ намагаютьс¤ вибудувати класиф≥кац≥йн≥ модел≥ з метою систематизац≥њ масиву нагромаджених економ≥чних знань, а окрем≥ досл≥дники всупереч диференц≥ац≥њ в≥дстоюють необх≥дн≥сть поверненн¤ до Їдиного знанн¤. ¬≥дтак залишаЇтьс¤ актуальним обірунтуванн¤ п≥дход≥в до забезпеченн¤ адекватност≥ економ≥чних знань реальност≥, ¤ку вони в≥дбивають.

« часу, коли найб≥льш узагальнен≥ економ≥чн≥ знанн¤ отримали назву пол≥тичноњ економ≥њ, за традиц≥Їю дотепер вважаЇтьс¤, що ¤краз вона уособлюЇ економ≥чну науку ≥ теор≥ю економ≥чноњ думки. –азом з тим треба зазначити, що один лише пол≥тичний аспект спрощуЇ економ≥чне знанн¤, а тому й перешкоджаЇ дос¤гненню його в≥дпов≥д≠ност≥ сусп≥льно-господарськ≥й реальност≥.

Ѕ≥льш того, ¤краз пол≥тизац≥¤ економ≥чного знанн¤, його п≥дпо≠р¤дкуванн¤ радше пол≥тичним ≥нтересам, н≥ж господарським реал≥¤м, може бути упод≥бнена кайданам, ¤кими у ѕлатона прикут≥ в'¤зн≥ до ст≥ни печери. —умнозв≥сний под≥л економ≥чного знанн¤ на пол≥тичну економ≥ю кап≥тал≥зму та соц≥ал≥зму, що не витримав випробуванн¤ часом, п≥дтвердив хибн≥сть його ортодоксальноњ пол≥тизац≥њ.

“ому зростаЇ усв≥домленн¤ того, що науковим можна вважати лише адекватне реальност≥ економ≥чне знанн¤. ¬≥домий французький економ≥ст, лауреат Ќобел≥вськоњ прем≥њ 1988 року ћор≥с јллЇ стверджуЇ, що роль науки пол¤гаЇ в тому, "аби спростити ≥ в≥д≥брати факти, звести њх до значущих даних та знайти м≥ж ними суттЇв≥ залеж≠ност≥... ћожна з користю дл¤ справи спростити реальн≥сть, Ч застер≥гаЇ в≥н, Ч але т≥льки тод≥, коли це не зм≥нюЇ д≥йсноњ природи ¤вищ. ќднак прагненн¤ до спрощенн¤ н≥ в ¤кому раз≥ не повинно призводити до спотворенн¤ сутност≥ реальност≥" [3, с. 38].

¬≥дтак найб≥льш наближеним до сусп≥льно-господарськоњ реальност≥ буде знанн¤, що базуЇтьс¤ на природних законах економ≥чного бутт¤. ћикола –уденко називаЇ його ф≥зичною економ≥Їю [4].

—праведлив≥сть такого визначенн¤ даного сегмента економ≥чного знанн¤ п≥дтверджуЇтьс¤ словами ћ.јллЇ: "“е, що в≥рне дл¤ ф≥зики, Ї в≥рним ≥ дл¤ економ≥чних наук" [3, с. 50]. ўе в друг≥й половин≥ 60-х рок≥в XX ст. в≥н прийшов до висновку, що "науковий анал≥з економ≥ч≠них ¤вищ показуЇ ≥снуванн¤ наст≥льки ж вражаючих законом≥рностей, ¤к ≥ в ф≥зичних науках" [3, с. 30].

–озвиваючи цю ≥дею впродовж останн≥х дес¤тил≥ть, вчений переконаний у њњ правильност≥, а тому неодноразово п≥дкреслюЇ важлив≥сть сказаного. ѕрикметно, що через 20 рок≥в у своњй Ќобел≥вськ≥й лекц≥њ, прочитан≥й перед  орол≥вською академ≥Їю наук Ўвец≥њ, в≥н ще раз п≥дтвердив, що "саме в цьому ≥ пол¤гають засади, в силу ¤ких предмет економ≥ки Ї наукою ≥ в силу ¤кого дана наука п≥дпор¤дковуЇтьс¤ тим же принципам ≥ тим же методам, що й ф≥зичн≥ науки" [3, с. 66].

” зв'¤зку з цим сл≥д в≥дзначити, що фундамент власне наукового, класичного економ≥чного знанн¤ закладавс¤ одночасно ≥з започаткуванн¤м школи ф≥зичноњ економ≥њ. ѓњ заснували французьк≥ вчен≥ другоњ половини XVIII ст. ‘рансуа  ене, јнн –обер ∆ак “юрго ≥ продов≠жили ƒюпон де Ќемур, ƒ'јламбер, ¬≥ктор ћ≥рабо, ћерсьЇ де ла –≥вьЇр та ≥н. [2, с. 442]. «апроваджене ними пон¤тт¤ "ф≥з≥ократ≥¤" (в≥д грець. "ф≥з≥с" Ч природа та "кратос" Ч влада) майже досл≥вно в≥дбило сутн≥сть ф≥зичноњ економ≥њ в њњ перв≥сному вигл¤д≥.

ќсновоположник ф≥з≥ократизму, л≥кар французького корол¤ Ћюдов≥ка XIV ‘рансуа  ене (1694Ц1774) перейшов в≥д медицини та б≥олог≥њ до економ≥чноњ науки "м≥стком ф≥лософ≥њ" [5, с. 136]. •рунтов≠но займаючись ф≥лософ≥Їю та сп≥лкуючись з ф≥лософами-просв≥тите≠л¤ми, ¤к≥ належали до його оточенн¤, в≥н сформував власну позиц≥ю, розгл¤даючи сусп≥льство ¤к частку св≥тобудови, п≥дпор¤дковану законам природи [2, с. 444].

ќсновою погл¤д≥в ‘.  ене було вченн¤ про "природний пор¤док", висв≥тлене ним у прац≥ "ѕриродне право" (1765), ¤ка певною м≥рою в≥ддзеркалюЇ св≥тогл¤д вченого та ф≥лософськ≥ засади ф≥з≥ократизму. ¬≥н вважав, що сусп≥льн≥ закони Ї законами "природного пор¤дку", спри¤тливими дл¤ сусп≥льства ≥ встановленими Ѕогом дл¤ в≥дтворенн¤ та розпод≥лу благ [2, с. 448]. ÷ю ≥дею ‘. ене розвинув у прац≥ " итайський деспотизм" (1767), вважаючи, що "ф≥зичн≥ закони, ¤к≥ встановлюють природний пор¤док, найвиг≥дн≥ший дл¤ людського роду, ≥ з точн≥стю визначають природне право вс≥х людей, Ї в≥чними, незм≥нними ≥ безсумн≥вно кращими законами (п≥дкресленн¤ наш≥ Ч ¬.Ў.), ¤к≥ т≥льки можуть ≥снувати" [6, с. 101].

Ѕазована на таких ф≥лософських засадах школа ф≥з≥ократ≥в поклала початок формуванню одн≥Їњ з перших наукових парадигм в галуз≥ економ≥чних знань. ÷≥ засади дозволили ‘.  ене у прац≥ "«агальн≥ принципи економ≥чноњ пол≥тики землеробськоњ держави та зауваженн¤ до цих принцип≥в" (1758) окреслити економ≥чну програму ф≥з≥ократ≥в.

ќдним ≥з фундаментальних њњ положень стало специф≥чне тлумаченн¤ сутност≥ виробництва. Ќа в≥дм≥ну не лише в≥д тод≥шн≥х, але й су≠часних економ≥ст≥в, ф≥з≥ократи твердили, що лише землеробство у д≥й≠сност≥ Ї виробництвом. ѕроголошенн¤ землеробства Їдиним джерелом додаткового ("чистого") продукту стало пров≥дною ≥деЇю ф≥з≥ократизму.

"„истий" продукт, Ч писав ‘.  ене у статт≥ "ѕодатки" дл¤ "≈нциклопед≥њ", ¤ку видавали французьк≥ просв≥тител≥ XVIII ст., Ч це щор≥чно створюван≥ багатства, що утворюють доходи нац≥њ, ¤вл¤ючи собою продукт, ¤кий залишаЇтьс¤ п≥сл¤ вирахуванн¤ вс≥х витрат, цебто прибутки, отримуван≥ з земельних волод≥нь" [6, с. 223]. ÷¤ ≥де¤ ви¤вилас¤ висх≥дним принципом, ¤кий забезпечив ц≥л≥сн≥сть ф≥з≥о≠кратичного вченн¤.

ўо стосуЇтьс¤ промисловост≥, ¤ка за ≥снуючими стереотипами донин≥ ≥менуЇтьс¤ виробництвом, то ф≥з≥ократи називали њњ непродуктивною сферою. «а твердженн¤м ‘.  ене, у ц≥й галуз≥ "чистий" продукт не створюЇтьс¤. ¬≥дтак "багатства, створюван≥ промисловою працею, виникають завд¤ки доходам, ¤к≥ даЇ земл¤ ≥ сам≥ по соб≥ Ї багатствами безпл≥дними, що в≥дтворюютьс¤ лише за допомогою доход≥в в≥д земельних уг≥дь" [6, с. 225]. “аким чином, вчений доводив, що промислов≥сть лише надаЇ нову форму сировин≥ та матер≥алам. ” подальшому в≥н розвивав цю ≥дею у своЇму твор≥ "ѕро рем≥сничу працю" (1766), де писав, що виробництво багатства означаЇ його в≥дновленн¤, а споживанн¤ Ч знищенн¤ матер≥альних благ.

Ќа аналог≥чних св≥тогл¤дних засадах базувалась ≥нтерпретац≥¤ сфери розпод≥лу, у зв'¤зку з чим залишаЇтьс¤ актуальним викладене ‘.  ене баченн¤ системи оподаткуванн¤. ѕонад 250 рок≥в тому в≥н одним ≥з перших порушив ≥дею оподаткуванн¤ клас≥в, що привласню≠ють "чистий" продукт.

¬≥дпов≥дною викладеним засадам була ≥нтерпретац≥¤ сфери обм≥ну та сутност≥ грошей. "√рош≥ сам≥ собою не задовольн¤ють потреби людей ≥ не породжують грошей. Ѕез реальних багатств гро≠шов≥ багатства залишались би багатствами безпл≥дними ≥ безкорисни≠ми", Ч писав ‘.  ене. Ч √рош≥ "не споживаютьс¤ ≥ не в≥дтворюютьс¤, але завжди слугують обм≥ну таких багатств, ¤к≥ придатн≥ дл¤ споживанн¤" [6, с. 22б].

—истемним узагальненн¤м побудованого на природних законах ученн¤ у вигл¤д≥ формал≥зованоњ модел≥ стала "≈коном≥чна таблиц¤" ‘.  ене. « њњ допомогою вчений показав, ¤ким чином рухаЇтьс¤ створений у землеробств≥ "чистий" продукт.

“аким чином, ‘.  ене та його посл≥довники започаткували ориг≥≠нальну ≥ дос≥ майже нерозвинену концепц≥ю сусп≥льного в≥дтворенн¤, що ірунтуЇтьс¤ на засадах ф≥зичноњ економ≥њ. Ќезважаючи на вагом≥сть внеску у становленн¤ економ≥чноњ науки, доробок ф≥з≥ократ≥в сприймаЇтьс¤ неадекватно його д≥йсн≥й значущост≥.

јдже коли молодший сучасник ф≥з≥ократ≥в јдам —м≥т стверджував, що ф≥з≥ократична система, при вс≥х њњ недол≥ках, ¤вл¤Ї собою "мож≠ливо, найкраще наближенн¤ до ≥стини з опубл≥кованого до цих п≥р на предмет пол≥тичноњ економ≥њ" [цит. по: 7, с. 21], то в≥н, найоче≠видн≥ше, не усв≥домлював, що школа ф≥з≥ократ≥в була не лише започаткуванн¤м класичноњ економ≥чноњ науки, а й найпершою школою ф≥зичноњ економ≥њ.

«начущ≥сть доробку ф≥з≥ократ≥в не сповна поц≥нована вченими, ¤к≥ творили п≥сл¤ ‘.  ене ≥, здавалос¤ б, були покликан≥ продовжити новий напр¤м у французьк≥й та св≥тов≥й економ≥чн≥й науц≥, започаткований њхн≥м сп≥вв≥тчизником. ѕроте французьк≥ економ≥сти наступного за ‘.  ене покол≥нн¤ Ч ∆ан Ўарль Ћеонард —≥смонд де —≥смонд≥, ∆ан Ѕат≥ст —ей та ≥нш≥ Ч спиралис¤ б≥льшою м≥рою на ј. —м≥та, н≥ж на ф≥з≥ократ≥в [5, с. 144].

 . ћаркс, свого часу оц≥нюючи наукову спадщину ф≥з≥ократ≥в, назвав њх "справжн≥ми батьками сучасноњ пол≥тичноњ економ≥њ"" [8, с. 12]. Ќезважаючи на приск≥пливий анал≥з њх доробку та стол≥тнЇ дистанц≥юванн¤ в час≥, упереджен≥сть зашкодила йому усв≥домити, що в д≥йсност≥ ф≥з≥ократи були "батьками ф≥зичноњ економ≥њ".

ѕод≥бн≥ оц≥нки науковоњ спадщини ф≥з≥ократ≥в продовжують т¤ж≥ти над досл≥дниками ≥стор≥њ економ≥чноњ думки, нав≥ть тими, хто вважаЇтьс¤ найавторитетн≥шим, а його погл¤ди Ч неупередженими.

ƒж. Ўумпетер ¤к один ≥з них, у своњй "≤стор≥њ економ≥чного анал≥зу" зауважував, що ф≥лософсько-св≥тогл¤дн≥ переконанн¤ ƒж. Ћокка, ƒ. ёма та ‘.  ене, ¤к ≥  . ћаркса, не вплинули на ¤к≥сть його досл≥дницькоњ роботи [9, с. 32]. ћ. Ѕлауг, ¤кого називають другим п≥сл¤ ƒж. Ўумпетера сучасним досл≥дником ≥стор≥њ економ≥чноњ думки, власний анал≥з ф≥з≥ократ≥њ подаЇ у рубриц≥ "≈коном≥чна наука до јдама —м≥та", трактуючи ф≥з≥ократичне вченн¤ не лише виключно через призму см≥т≥анськоњ доктрини, а й в≥дпов≥дно причисл¤ючи його до сфери пол≥тичноњ економ≥њ [7, с. 21].

¬≥дтак сучасна оц≥нка науковоњ спадщини ф≥з≥ократ≥в потребуЇ об'Їктивност≥ та неупередженост≥, у зв'¤зку з чим анал≥з њх ученн¤ маЇ зд≥йснюватис¤ з позиц≥й, альтернативних применшенню доробку ф≥з≥ократ≥в та апологетизац≥њ пол≥тичноњ економ≥њ.

“аким чином, ≥снуюче р≥зноман≥тт¤ теч≥й св≥товоњ економ≥чноњ думки у найб≥льш загальному окресленн≥ можна звести до двох напр¤м≥в, ¤кими Ї: започаткована ф≥з≥ократами школа ф≥зичноњ економ≥њ та пох≥дна в≥д нењ школа пол≥тичноњ економ≥њ. ¬иникненн¤ цих шк≥л означало завершенн¤ синкретичност≥ економ≥чноњ думки та зародженн¤ њњ внутр≥шньоњ суперечност≥.

” подальшому визначальними дл¤ розвитку св≥тового економ≥чно≠го знанн¤ стають здобутки представник≥в украњнськоњ школи ф≥зичноњ економ≥њ Ч —. ј. ѕодолинського, ¬. ≤. ¬ернадського та ћ. ƒ. –уденка [10, с. 195]. « позиц≥й њх ≥нтелектуального надбанн¤, концепц≥¤ ф≥з≥о≠крат≥в вигл¤даЇ не лише початком класичноњ економ≥чноњ думки, але ≥ ¤к започаткуванн¤ принципово новоњ парадигми економ≥чних знань. ѓњ вт≥ленн¤м та оформленн¤м Ї ф≥зична економ≥¤ ¤к основоположна скла≠дова наукового знанн¤, модиф≥кац≥¤ ¤коњ стаЇ передумовою "розблоку≠ванн¤" кризи та спонукальним чинником прогресивного розвитку економ≥чноњ думки.

 

1.2. ѕарадигма —. ј. ѕодолинського ≥ започаткуванн¤ украњнськоњ науковоњ школи ф≥зичноњ економ≥њ

¬изначальним кроком у розвитков≥ ф≥зичноњ економ≥њ на теренах ”крањни стали досл≥дженн¤ украњнського вченого та громадського д≥¤ча —. ј. ѕодолинського (1850Ц1891), насамперед його наукова розв≥дка "ѕрац¤ людини та њњ в≥дношенн¤ до розпод≥лу енерг≥њ" (1880). „ас п≥дтвердив ориг≥нальн≥сть ≥дей, окреслених у ц≥й робот≥, ¤ка за своњм новаторським характером Ї визначним дос¤гненн¤м нац≥ональноњ ≥ св≥товоњ науки.

ѕрикметно, що автор розц≥нював њњ "не б≥льш ¤к вступ до докладн≥шого ≥ фактичного розгл¤ду порушених питань" [11, с. 281]. ” той же час вона м≥стить низку принципово нових парадигм в ≥нтерпретац≥њ найважлив≥ших аспект≥в сусп≥льних, економ≥чних та енергетичних процес≥в. Ќав≥ть назва роботи —. ј. ѕодолинського Ї св≥дченн¤м ун≥кального за лакон≥чн≥стю викладенн¤ нов≥тн≥х методолог≥чних засад досл≥дженн¤, ¤к≥ п≥зн≥ше були назван≥ системним п≥дходом.

—кладовими вибудуваноњ ученим системи Ї суб'Їкт, об'Їкт та взаЇмод≥¤ м≥ж ними. ”н≥версальн≥сть цих складових дозвол¤Ї опису≠вати з њх допомогою бутт¤ окремих ≥ндив≥д≥в та ¬сесв≥ту загалом.

 лючовим елементом системи Ї такий об'Їкт, ¤к енерг≥¤. ƒосл≥д≠жуючи його, —. ј. ѕодолинський виходив з того, що сума вселенськоњ енерг≥њ Ї незм≥нною величиною, у той час, ¤к в окремих частинах ¬сесв≥ту енерг≥¤ розпод≥лена нер≥вном≥рно, що спричин¤Ї тенденц≥ю до повсюдного њњ ур≥вноваженн¤ та поступового розс≥юванн¤.

≤нтерпретуючи енерг≥ю ¤к св≥тову константу, украњнський мисли≠тель показав спроможн≥сть людини впливати на њњ рух та нагромаджен≠н¤. ”чений дов≥в, що над≥лений ≥нтелектом суб'Їкт, ¤кий усв≥домлено протид≥Ї ентроп≥йним процесам, спроможний запоб≥гти марнуванню енерг≥њ. «важаючи на те, що таким суб'Їктом у його досл≥дженн≥ Ї кожна окрема людина ≥ людство загалом, можна вести мову про нов≥тню ≥нтерпретац≥ю —. ј. ѕодолинським людськоњ сутност≥, а саме Ч про розгл¤д людини ¤к косм≥чноњ ≥стоти, здатноњ зб≥льшувати обс¤ги енерг≥њ на поверхн≥ «емл≥.

¬ин¤тково ц≥нним науковим здобутком —. ј. ѕодолинського Ї тлумаченн¤ взаЇмод≥њ м≥ж суб'Їктом та об'Їктом. ћетодолог≥ю досл≥дженн¤ ц≥Їњ взаЇмод≥њ можна пом≥тити у назв≥ вказаноњ публ≥кац≥њ. « одного боку, йдетьс¤ про розпод≥л Ч пох≥дний в≥д енерг≥њ ¤к об'Їкта елемент системи. « ≥ншого, ірунтовно досл≥джуЇтьс¤ прац¤, тобто складова системи, пох≥дна в≥д людини ¤к суб'Їкта взаЇмод≥њ.

¬≥дтак ключовим важелем впливу людини на енергетичн≥ потоки стаЇ в≥дношенн¤ людськоњ прац≥ до розпод≥лу енерг≥њ. « точки зору мож≠ливостей нагромадженн¤ енерг≥њ ≥снують два типи такого в≥дношенн¤:

спри¤тливе Ч коли на приклад≥ хл≥бороб≥в, рем≥сник≥в тощо, цебто на р≥вн≥, ¤кий зараз ≥менуЇтьс¤ м≥кроеконом≥чним, чи на приклад≥ ‘ранц≥њ, тобто у макроеконом≥чному вим≥р≥, розкриваЇтьс¤ роль прац≥ дл¤ забезпеченн¤ ≥ндив≥дуального чи сусп≥льного збагаченн¤ та еконо≠м≥чного зростанн¤;

неспри¤тливе Ч описане —. ј. ѕодолинським у передостанньому розд≥л≥ його роботи ≥ потрактоване вченим ¤к розкраданн¤ енерг≥њ.

ќкремоњ уваги заслуговуЇ новизна тлумаченн¤ категор≥њ Ђпрац¤ї, винесеноњ —. ј. ѕодолинським на перше м≥сце у назв≥ його роботи. јдже твердженн¤ про те, що Ђн≥чого не створюЇтьс¤ людською працеюї [12, с. 153], м≥стить у соб≥ концептуальну сутн≥сть започатко≠ваноњ —. ј. ѕодолинським парадигми, ¤ку б≥льш≥сть не лише практи≠куючих, але й теоретизуючих економ≥ст≥в понад стол≥тт¤ неспроможн≥ або не наважуютьс¤ ос¤гнути.

—. ј. ѕодолинський показав, що нагромадженн¤ енерг≥њ на земн≥й поверхн≥ можливе завд¤ки усв≥домлен≥й ≥ корисн≥й прац≥, ¤ка розкри≠ваЇ сутн≥сть вказаноњ взаЇмод≥њ. ¬ласне визначенн¤ прац≥ в≥н сформулював за насл≥дками приск≥пливого анал≥зу наукових дос¤гнень свого часу. ”чений аргументував, що корисною можна вважати лише ту працю, результатом ¤коњ Ї зб≥льшенн¤ енергетичного бюджету «емл≥ [11, с. 281]. ¬≥н виокремив два види прац≥: ту, що забезпечуЇ нагромаджен≠н¤ енерг≥њ безпосередньо, ≥ ту, що спри¤Ї цьому опосередковано, вбер≥≠гаючи енерг≥ю в≥д розс≥юванн¤. –азом з тим вчений зробив застере≠женн¤ про те, що людина своЇю працею не створюЇ н≥ матер≥њ, н≥ енерг≥њ.

—уттЇвим внеском —. ј. ѕодолинського у нац≥ональну та св≥тову науку стало створенн¤ ним новоњ парадигми цив≥л≥зац≥йного розвитку. «д≥йснюючи своЇ досл≥дженн¤ у цьому контекст≥, вчений використав новаторський п≥дх≥д, концептуальна см≥лив≥сть ¤кого нав≥ть у наш час викликаЇ захопленн¤.

¬≥ддаючи належне проблемам, ¤к≥ зараз ≥менуютьс¤ глобальними, в≥н у своњх досл≥дженн¤х п≥шов значно дал≥ в њх анал≥з≥. “е, що на початку свого досл≥дженн¤ —. ј. ѕодолинський торкнувс¤ збереженн¤ та розс≥юванн¤ енерг≥њ у ¬сесв≥т≥, даЇ п≥дстави вести мову про галактичний його контекст, а, значить, про такий р≥вень отриманих украњнським мислителем наукових результат≥в, ¤кий залишаЇтьс¤ неперевершеним.

–озгл¤д «емл≥ ¤к нев≥д'Їмноњ складовоњ —он¤чноњ системи дозволив ученому процес господарюванн¤ на планет≥ трактувати, по сут≥, ¤к економ≥ку  осмосу. Ќа жаль, н≥хто з його сучасник≥в не ви¤вивс¤ спроможним ос¤гнути ген≥альн≥сть зробленого —. ј. ѕодолинським в≥дкритт¤, а серед тепер≥шн≥х ≥нтелектуал≥в на це в≥дважуютьс¤ лише поодинок≥ см≥ливц≥.

”н≥кальними сл≥д вважати перспективи застосуванн¤ в≥дкритого украњнським ученим п≥дходу у прикладних ц≥л¤х. јдже ¤кщо француз ‘.  ене зробив важливий внесок у розвиток економ≥чноњ науки, ство≠ривши знамениту Ђ≈коном≥чну таблицюї, то украњнець —. ј. ѕодо≠линський г≥дно розвинув ≥дењ ф≥зичноњ економ≥њ, запропонувавши "енергетичний бюджет людства". ѕершим запровадивши в науковий об≥г згадане пон¤тт¤, в≥н водночас заклав основи методолог≥њ того, що нин≥ ≥менуЇтьс¤ анал≥зом глобального р≥вн¤ господарюванн¤.

«роблен≥ —. ј. ѕодолинським узагальненн¤ доречно розц≥нювати ≥ ¤к фундамент дл¤ принципово нового тлумаченн¤ сутност≥ та структури процес≥в в≥дтворенн¤. Ќадзвичайно продуктивною, хоча дос≥ майже не поц≥нованою, Ї започаткована вченим теор≥¤ розпод≥лу, ¤ка базуЇтьс¤ на сформованих ним св≥тогл¤дних засадах.

ќриг≥нальн≥сть пропонованого п≥дходу пол¤гаЇ в тому, що —. ј. ѕодолинський розкрив можливост≥ принципово нового застосуванн¤ пон¤тт¤ Ђрозпод≥лї до процес≥в ≥ ¤вищ, ¤к≥ в≥дбуваютьс¤ в енергетичному бутт≥ земл¤н. «авд¤ки цьому в≥н став одним ≥з перших, хто розгл¤нув сутн≥сть розпод≥лу у масштабах галактики. Ђќпредметившиї його, вчений описав розпод≥л енерг≥њ, досл≥див циркулюванн¤ енергетичних поток≥в у косм≥чному простор≥, в тому числ≥ на поверхн≥ «емл≥ ¤к одн≥й з планет —он¤чноњ системи.

÷ей аспект доробку —. ј. ѕодолинського Ї наст≥льки парадиг≠мальним, що потребуЇ розгл¤ду вс≥х п≥дрозд≥л≥в сусп≥льного в≥дтворенн¤ у планетарному та надпланетарному вим≥рах за под≥бною концептуальною схемою. јдже "розпод≥л енерг≥њ" ¤к одне з ключових пон¤ть, винесених у назву його ген≥альноњ прац≥, за аналог≥Їю вимагаЇ вести мову ≥ про ≥нш≥ складники енергетичного в≥дтворенн¤, насамперед виробництво, видобуток, обм≥н, споживанн¤ та ≥н.

—. ј. ѕодолинського сл≥д вважати передв≥сником принципово нових п≥дход≥в до теор≥й економ≥чного зростанн¤, ≥нституц≥ональних та ≥нших теор≥й. ѕричому найсуттЇв≥шим його доробком Ї в≥дкритт¤ антиентроп≥йних функц≥й ≥ндив≥д≥в та сусп≥льних ≥нститут≥в, прац¤ ¤ких забезпечуЇ, з одного боку, нагромадженн¤ енерг≥њ, а з ≥ншого Ч њњ захист в≥д розс≥юванн¤. ¬≥дпов≥дно це даЇ п≥дстави вести мову про внесок —. ј. ѕодолинського в обірунтуванн¤ теоретичних засад сусп≥льно-господарського прогресу.

” цьому контекст≥ стаЇ визначальною порушена —. ј. ѕодолин≠ським ≥де¤ ≥ндив≥дуального та сусп≥льного збагаченн¤, ¤ке може дос¤гатис¤ завд¤ки акумулюванню сон¤чноњ енерг≥њ, њњ Ђзв'¤зуваннюї у р≥зноман≥тних формах, ірунтовну класиф≥кац≥ю ¤ких вчений запропонував б≥льше ста рок≥в тому, проте вона залишаЇтьс¤ практично не використаною. «окрема, в≥н аргументовано дов≥в, що правильне землеробство Ї найл≥пшим видом корисноњ прац≥, ¤ка зб≥льшуЇ збереженн¤ сон¤чноњ енерг≥њ на земн≥й поверхн≥. ¬≥дтак ≥стинним збагаченн¤м людини ¤к косм≥чноњ ≥стоти може бути ≥ насправд≥ Ї т≥льки той обс¤г сон¤чноњ енерг≥њ, ¤кий вона спроможна вловити, зберегти ≥ використати дл¤ задоволенн¤ своњх матер≥альних та духовних потреб.

Ќатом≥сть людська д≥¤льн≥сть, пов'¤зана з використанн¤м створеноњ природою енерг≥њ, вже нагромадженоњ на «емл≥ у вигл¤д≥ живоњ речовини, поклад≥в енергонос≥њв та ≥нших корисних копалин, Ї протилежним ¤вищем, цебто зб≥дненн¤м чи нав≥ть пограбуванн¤м нащадк≥в, а з погл¤ду в≥чност≥ Ч самообкраданн¤м людства, що майже впритул п≥двело його до омн≥циду. ќтже, за —. ј. ѕодолинським, людська д≥¤льн≥сть, пов'¤зана з використанн¤м дарованих природою корисних копалин, може бути економ≥чно та еколог≥чно виправданою тод≥, коли њх поклади використовуютьс¤ з метою нагромадженн¤ енерг≥њ на земн≥й поверхн≥ та запоб≥ганн¤ њњ ентроп≥њ.

ƒосл≥дженн¤ украњнського вченого м≥стить результати, ¤к≥ треба покласти в основу сучасноњ парадигми управл≥нн¤ енергетичними процесами. —. ј. ѕодолинський дав принципово нове тлумаченн¤ ц≥льо≠вих ор≥Їнтир≥в та обмежуючих параметр≥в, ¤к≥ людство маЇ ч≥тко усв≥домлювати з метою прогнозуванн¤, плануванн¤ та ≥нших форм ц≥≠лепокладанн¤. ќчевидно, вчений вважав ц≥ положенн¤ найважлив≥шими, викладаючи њх у форм≥ узагальнених висновк≥в свого досл≥дженн¤.

ƒосить показовим Ї завершенн¤ тексту його науковоњ розв≥дки. "√оловною метою людства у прац≥, Ч зазначив мислитель, Ч повинно бути абсолютне зб≥льшенн¤ енергетичного бюджету" [11, с. 282]. ўо стосуЇтьс¤ меж≥ "найвиг≥дн≥шого нагромадженн¤ енерг≥њ на «емл≥", то ц≥Їю межею, за твердженн¤м —. ј. ѕодолинського, Ї "т≥льки абсолютна к≥льк≥сть енерг≥њ, що одержуЇтьс¤ в≥д —онц¤, та орган≥чних матер≥ал≥в, що знаход¤тьс¤ на «емл≥" [“ам само].

Ќадзвичайно драматичною ви¤вилась кол≥з≥¤, пов'¤зана з досл≥дженн¤м обл≥ку енергетичних процес≥в. ‘. ≈нгельс, не бажаючи зрозу≠м≥ти —. ј. ѕодолинського, науков≥ результати ¤кого руйнували доктрину його соратника  . ћаркса, в≥дкинув "справжнЇ в≥дкритт¤" украњнського вченого з огл¤ду на складн≥сть ... п≥драхунку нагромад≠жуваноњ та використовуваноњ сон¤чноњ енерг≥њ.

«апереченн¤ ‘. ≈нгельса було алог≥чним, воно базувалос¤ на в≥дкиданн≥ основного з огл¤ду на тимчасову в≥дсутн≥сть пох≥дного: адже в≥дкритт¤ украњнського вченого ‘. ≈нгельс назвав помилковим з обставин тогочасноњ в≥дсутност≥ адекватноњ обл≥ковоњ методолог≥њ та ≥нструментар≥ю п≥драхунку енергетичних процес≥в [13, с. 8]. “им не менш, зроблен≥ ‘. ≈нгельсом оц≥нки стали вироком ¤к дл¤ —. ј. ѕодолинського, житт¤ ¤кого невдовз≥ об≥рвалос¤, а ≥дењ Ч про≥гнорованими, так ≥ дл¤ його Ѕатьк≥вщини та людства загалом.

«'¤суванн¤ ≥стинного м≥сц¤ —. ј. ѕодолинського серед найпом≥т≠н≥ших постатей украњнськоњ ≥ св≥товоњ науки, а особливо Ч перспектив використанн¤ його ≥дей задл¤ нац≥онального та загальнолюдського прогресу сл≥д зд≥йснювати, спираючись на виокремленн¤ ф≥зичноњ економ≥њ з масиву св≥тових економ≥чних знань. «авд¤ки цьому можна дос¤гти неупередженост≥ анал≥зу та усв≥домленн¤ перспективност≥ використанн¤ ≥нтелектуальноњ спадщини украњнського мислител¤ [14].

Ќасамперед, украњнець —. ј. ѕодолинський Ї тим подвижником у св≥тов≥й науц≥, ¤кий продовжив "естафету" ф≥зичноњ економ≥њ, розви≠нувши та п≥дн≥сши њњ на принципово новий р≥вень. ≤ ¤кщо  ене та його однодумц≥ доводили, що одержуваний людьми додатковий продукт породжуЇтьс¤ лише землею, то —. ј. ѕодолинський п≥шов значно дал≥ ф≥з≥ократ≥в у своњх висновках, залучаючи сучасн≥ йому науков≥ результати. ¬≥н виводив ц≥ висновки ≥з досл≥джень фотосинтезу Ч природного процесу, завд¤ки ¤кому дос¤гаЇтьс¤ прир≥ст орган≥чноњ речовини на поверхн≥ «емл≥.

¬одночас —. ј. ѕодолинського сл≥д вважати фундатором нов≥тньоњ нац≥ональноњ науковоњ школи ф≥зичноњ економ≥њ. –озробки украњнського вченого суттЇво розвинули ≥дењ його заруб≥жних попередник≥в, а п≥зн≥ше знайшли продовженн¤ у прац¤х наших сп≥вв≥тчизник≥в.

¬ельми важливим кроком у розвитков≥ ц≥Їњ школи стала д≥¤льн≥сть засновника ”крањнськоњ академ≥њ наук ¬. ≤. ¬ернадського (1863Ц1945), ¤кий своњм найближчим науковим попередником називав ¤краз —. ј. ѕодолинського. «апровадивши у науковий об≥г категор≥њ живоњ ре≠човини, б≥осфери ≥ ноосфери, створивши нов≥тню св≥тогл¤дну систему, парадигму зм≥сту ≥ структури знань, академ≥к ¬. ≤. ¬ернадський, ¤к модерний мислитель, п≥дн≥с здобутки украњнськоњ науковоњ школи на вищий щабель св≥тового визнанн¤.

≤стотним внеском у розвиток нац≥ональноњ школи ф≥зичноњ економ≥њ Ї доробок сучасного украњнського мислител¤ ћ. ƒ. –уденка. Ќим створена ориг≥нальна концепц≥¤, ¤ку доречно назвати ф≥зичною економ≥Їю ¬сесв≥ту. ¬она Ї новою економ≥ко-ф≥лософською системою, що охоплюЇ гуман≥тарн≥ ≥ природнич≥ знанн¤.

«апочаткована —. ј. ѕодолинським украњнська школа ф≥зичноњ економ≥њ з≥ 120-р≥чною ≥стор≥Їю дос≥ не маЇ р≥вних соб≥ аналог≥в, що дозвол¤Ї вважати њњ нов≥тньою св≥товою науковою школою.

≤нтелектуальне надбанн¤ —. ј. ѕодолинського та його посл≥дов≠ник≥в в ”крањн≥ ≥ за њњ межами набуваЇ дедал≥ б≥льшого значенн¤ дл¤ розвитку нац≥ональноњ та св≥товоњ науковоњ думки, створюючи нов≥тню економ≥ко-ф≥лософську парадигму та уособлюючи ≥стотний св≥то≠гл¤дний крок на шл¤ху осмисленн¤ глибинноњ сутност≥ бутт¤ та сусп≥льно-господарського прогресу. [15, с. 102]. —пираючись на розроблен≥ ними п≥дходи, ”крањна спроможна вже в даний час запропонувати низку принципово нових ≥н≥ц≥атив дл¤ розв'¤занн¤ проблем, ¤к≥ Ї найактуальн≥шими дл¤ св≥тового сп≥втовариства.

 

1.3. ¬несок ћ. ƒ. –уденка у розвиток нац≥ональноњ економ≥чноњ школи

≈коном≥ко-ф≥лософська система украњнського вченого ≥ письмен≠ника ћ. ƒ. –уденка (нар. 1920 p.) Ї суттЇвим внеском у розвиток ¤к ф≥зичноњ економ≥њ, так ≥ сучасноњ економ≥чноњ та науковоњ думки загалом [16]. ѕоштовхом до њњ створенн¤ стала критика стал≥н≥зму, з ¤коњ розпочалас¤ докор≥нна св≥тогл¤дна трансформац≥¤ ћ. ƒ. –уденка ¤к мислител¤ ≥ правозахисника. ”св≥домивши спадкоЇмн≥сть насаджуваних догм та намагаючись здолати упереджене ставленн¤ до них, вчений в≥д критики стал≥н≥зму перейшов до лен≥н≥зму, в≥д лен≥н≥зму Ч до марксизму, а в≥дтак Ч до теоретичних виток≥в, на ¤ких вони, в к≥нцевому рахунку, ірунтувались, зокрема, до см≥т≥вськоњ економ≥чноњ доктрини.

 ритичний анал≥з дав змогу ћ. ƒ. –уденку п≥знати, висловлю≠ючись назвою одн≥Їњ з його економ≥чних праць, всю Ђсилу ≥ слабк≥сть јдама —м≥таї [ 4, с. 498 ]. ” свою чергу це дозволило йому прийти до висновк≥в про системний характер св≥тогл¤дного краху та хибн≥сть концептуальних джерел цих догм. —тало зрозум≥лим, що пол≥тична економ≥¤ ¤к наука руйнуЇтьс¤. ѕостало завданн¤ знайти Ђприродн≥ закони в економ≥чному житт≥ї [4, с. 108], ¤ке вимагало використанн¤ не запозиченого, а власного вченн¤.

¬≥дтак свою економ≥ко-ф≥лософську систему, ¤ка охоплюЇ так≥ основоположн≥ прац≥, ¤к "√носис ≥ сучасн≥сть (јрх≥тектура ¬сесв≥ту)" та "≈нерг≥¤ прогресу", мислитель вибудовуЇ на засадах синтезу знань, охоплюючи ф≥лософ≥ю, економ≥ку, космолог≥ю, ф≥зику, математику та ≥н. [17, с. 81].

¬≥н доводить нагальн≥сть в≥дновленн¤ порушеного синтезу «нанн¤, ¤ке у своњй першооснов≥ було, а тому ≥ мусить залишатис¤ Їдиним. ¬≥дроджена ћ. ƒ. –уденком парадигма ф≥зичноњ економ≥њ Ї прикладом започаткуванн¤ Їдност≥ того сегмента знанн¤, ¤ке окреслюЇ економ≥чний аспект сусп≥льного та загальноцив≥л≥зац≥йного бутт¤.

ѕ≥дх≥д ћ. ƒ. –уденка до оц≥нки економ≥ко-ф≥лософських надбань принципово в≥дм≥нний в≥д ≥снуючих п≥дход≥в. ¬≥н оц≥нюЇ св≥тогл¤дн≥ та економ≥чн≥ доктрини, особливо т≥, що вважаютьс¤ визначальними дл¤ сусп≥льно-господарського розвитку, не ¤к догми, ¤ких треба сл≥по дотримуватис¤, а ¤к ≥нструменти. јдже, залежно в≥д використанн¤ соц≥ально-пол≥тичними силами, ц≥ ≥нтелектуальн≥ надбанн¤ можуть бути не лише спри¤тливими, але й ≥ндиферентними, а також неспри¤тливими чи нав≥ть руйн≥вними, заперечуючи цив≥л≥зац≥йний прогрес або в≥дкидаючи окрем≥ крањни чи св≥тове сп≥втовариство загалом на шл¤х регресу, що наочно засв≥дчуЇ сучасне розгортанн¤ глобальноњ кризи.

ћ. ƒ. –уденко наголошуЇ, що в його прац¤х розгл¤даЇтьс¤ Ђенергетика сусп≥льства, а не пол≥тичн≥ аспекти сусп≥льного житт¤... ўо ж до самоњ пол≥тики, то вона... повинна формуватис¤ на основ≥ закон≥в природи, а не навпакиї [4, с. 82]. “ому ф≥зичну економ≥ю сл≥д сприймати ¤к основу, на ¤к≥й маЇ ірунтуватис¤ пол≥тична економ≥¤ та прикладн≥ економ≥чн≥ науки.

≤стотною особлив≥стю економ≥ко-ф≥лософського доробку ћ. ƒ. –уденка Ї те, що в≥н розвиваЇ ту царину науковоњ думки, дотри≠манн¤ критер≥њв ¤коњ забезпечуЇ вих≥д ”крањни та св≥тового сп≥втова≠риства на шл¤х поступу. ƒотичн≥сть його праць до ≥дењ прогресу, ¤ка впродовж сотень рок≥в залишаЇтьс¤ невир≥шеною, стаючи надзвичайно актуальною зараз, на меж≥ тис¤чол≥ть, вивищуЇ ћ. ƒ. –уденка у когорту мислител≥в, що ставл¤ть соб≥ за мету њњ розв'¤занн¤.

¬≥дтак економ≥чн≥ студ≥њ ћ. ƒ. –уденка, що розпочались ≥з прагненн¤ в≥днайти руш≥йну силу цив≥л≥зац≥йного поступу, п≥двели його до пошуку в≥дпов≥д≥ на основне питанн¤ економ≥њ ¤к науки, ¤ке пол¤гаЇ у ви¤вленн≥ джерела прогресу.

 лючовою категор≥Їю, що пронизуЇ створену мислителем науко≠ву систему, стаЇ енерг≥¤ прогресу. ” одному з визначень ћ. ƒ. –уденка енерг≥¤ прогресу Ч це абсолютна додаткова варт≥сть, джерелом ¤коњ Ї косм≥чне випром≥нюванн¤, а њњ здобутт¤ людьми можливе завд¤ки використанню фотосинтезу. ‘ормулюванн¤ ц≥Їњ категор≥њ Ї методоло≠г≥чною базою, на ¤к≥й побудована св≥тогл¤дна конструкц≥¤ ф≥зичноњ економ≥њ, що охоплюЇ ¤к вже ≥снуюч≥, так ≥ самост≥йно в≥дкрит≥ вченим категор≥њ ≥ закони.

“ворчо ≥нтерпретуючи Їдн≥сть ф≥зичного ≥ духовного, ћ. –уденко будуЇ ц≥л≥сну арх≥тектуру ¬сесв≥ту та ЂвписуЇї в нењ людину. ≤де¤ њх спор≥дненост≥ дозвол¤Ї йому стверджувати, що под≥бно до людини ¬сесв≥т теж маЇ власний ќрган —интезу.

ѕоЇднанн¤ гностичного з ф≥зичним приводить ћ. ƒ. –уденка до висновку про матер≥альн≥сть Ѕога, ¤кого в≥н ≥дентиф≥куЇ ≥з ¬сесв≥том ¤к —уб'Їктом. « онтолог≥чноњ точки зору цей справд≥ новаторський п≥дх≥д позбавл¤Ї аргументац≥њ ≥ псевдоматер≥ал≥ст≥в, ≥ псевдо≥деал≥ст≥в. як стверджуЇ мислитель, пантењзм саме через те ≥ Ї справжн≥м тењзмом, що визнаЇ Ѕогом ¬сесв≥т ¤к ц≥ле. ÷е дозвол¤Ї ћ. ƒ. –уденков≥ продов≠жити нов≥тнЇ осмисленн¤ започаткованого —. ј. ѕодолинським досл≥д≠женн¤ енергетичних аспект≥в взаЇмод≥њ м≥ж суб'Їктами та об'Їктами. јдже коли енерг≥¤ розгл¤даЇтьс¤ ¤к об'Їкт, то це не виключаЇ, а навпаки, передбачаЇ ≥ протилежне, тобто розгл¤д енерг≥њ ¤к про¤ву впливу суб'Їкта, що д≥Ї на людину. “акий св≥тогл¤дний п≥дх≥д Ї правом≥рним з позиц≥й введеноњ ћ. ƒ. –уденком категор≥њ Ђƒухоматер≥¤ї.

ќтже, не т≥льки людина ¤к суб'Їкт впливаЇ на енергетичн≥ потоки, а насамперед ƒухоматер≥¤ за допомогою енерг≥њ д≥Ї на людину, забезпечуючи або ж, навпаки, унеможливлюючи людське ≥снуванн¤. « огл¤ду на це енерг≥¤ ≥ повинна розгл¤датис¤ ¤к про¤в д≥њ впливу —уб'Їкта (ѕершотворц¤).

Ќатом≥сть людину у ц≥й систем≥ сл≥д розгл¤дати ≥ ¤к об'Їкт, що знаходитьс¤ п≥д безпосередн≥м впливом енерг≥њ  осмосу, ¤ка Ї продуктом д≥¤льност≥ ѕершотворц¤. ¬≥дтак взаЇмод≥¤ елемент≥в системи маЇ не лише пр¤мий вплив (коли людина д≥Ї на енергетичн≥ потоки), але ≥ зворотний (коли стаЇ визначальним вплив ƒухоматер≥њ через енерг≥ю  осмосу на людину).

“аким чином, досл≥джуючи витоки загальнолюдського поступу, мислитель усв≥домлено приходить до Ѕога ¤к до першоджерела ≥ руш≥йноњ сили прогресу. ” цьому варто вбачати ≥стотну сторону ≥нтелектуальних здобутк≥в ћ. ƒ. –уденка у царин≥ сучасного знанн¤ про св≥т ≥ реальн≥сть.

« ≥ншого боку, ¤кщо Ѕог Ч це ¬сесв≥т ≥ ѕрирода, то пошана до Ѕога Ч це ставленн¤ до природи ¤к до св¤тин≥. ¬≥дтак надзвичайно важливий аспект ф≥зичноњ економ≥њ в ≥нтерпретац≥њ ћ. ƒ. –уденка пол¤гаЇ ≥ в тому, що вона стаЇ нов≥тн≥м концептуальним ключем розв'¤занн¤ еколог≥чних проблем, ¤к≥, загострюючись, ставл¤ть на пор¤док денний питанн¤ вже не прогресу, а, щонайменше, виживанн¤ людства.

јдже дедал≥ поширен≥шими стають розмови про ймов≥рн≥сть самознищенн¤ людства внасл≥док техногенного, б≥огенного чи ≥ншого рукотворного тотального руйнуванн¤ б≥осфери. ћ. ƒ. –уденко теж вказуЇ на цю загрозу, проте обірунтовано в≥дкидаЇ твердженн¤ про безальтернативн≥сть омн≥циду за умови використанн¤ ≥дей ф≥зичноњ економ≥њ.

¬≥н описуЇ можлив≥сть ≥ необх≥дн≥сть виходу людства ≥з ц≥Їњ пастки, чим засв≥дчуЇ вже не лише власний, а загальнолюдський, цив≥л≥зац≥йний оптим≥зм. Ѕ≥льш того, мислитель з переконан≥стю веде мову про безсмерт¤ людства: Ђ...немаЇ небезпеки, що колись ув≥рветьс¤ фотосинтез....ќтож н≥що не заважаЇ утвердженню нашого безсмерт¤, окр≥м нашого незнанн¤ї [4, с. 497]. ¬≥дтак намаганн¤ ћ. ƒ. –уденка Ђвписатис¤ї у природу стаЇ визначальним на противагу технократизму, ¤кий загрожуЇ людству омн≥цидом.

ѕрикметною особлив≥стю його досл≥дницькоњ методолог≥њ Ї обранн¤ позиц≥њ у методах п≥знанн¤. ћ. ƒ. –уденко показуЇ, ¤к ≥ндук≠тивна чи дедуктивна спр¤мован≥сть п≥знанн¤ визначаЇ переважанн¤ гносеолог≥чного або онтолог≥чного п≥дходу. ¬≥н доводить, що п≥знанн¤ реальност≥ повинно базуватис¤ на метаф≥зичних (онтолог≥чних) засадах. …ого сл≥д починати в≥д —убстанц≥њ, нав≥ть коли вона ще нев≥дома досл≥днику.

¬≥дтак вельми ц≥нним з онтолог≥чних та прикладних м≥ркувань насл≥дком досл≥джень ћ. ƒ. –уденка Ї знаходженн¤ енергетичного джерела, ¤ке стоњть в основ≥ фотосинтезу. ÷им джерелом в≥н вважаЇ —в≥тову ћонаду (ƒухоматер≥ю). ћ. ƒ. –уденко тлумачить додаткову варт≥сть ¤к њњ про¤в, розмежовуючи на абсолютну (¤ка ≥ Ї енерг≥Їю прогресу) та в≥дносну. ¬исновок про те, що джерелом абсолютноњ додатковоњ вартост≥ Ї не «емл¤ з њњ надрами ≥ нав≥ть не —онце, а —в≥това ћонада ¤к “ворець —в≥тла, цебто ѕершотворець, стаЇ парадигмальним дл¤ побудови нов≥тньоњ економ≥чноњ теор≥њ.

—пираючись на так≥ ф≥лософськ≥ засади, ћ. ƒ. –уденко виводить формулу енерг≥њ прогресу та њњ основн≥ законом≥рност≥, в≥дкритт¤ ¤ких дозвол¤Ї отримати принципово нов≥ в≥дпов≥д≥ на питанн¤ про сутн≥сть кап≥талу, людського прогресу та регресу в њх найглибинн≥шому розум≥нн≥.

¬ибудувану ћ. ƒ. –уденком формулу енерг≥њ прогресу можна прийн¤ти за критер≥й, що характеризуЇ њњ у к≥лькох вим≥рах. «агальною законом≥рн≥стю Ї под≥л енерг≥њ прогресу на 5 р≥вновеликих одиниць: в≥н важливий дл¤ ос¤гненн¤ натурально-продуктовоњ структури абсо≠лютноњ додатковоњ вартост≥ ≥ стаЇ основоположним дл¤ забезпеченн¤ њњ безпереб≥йного циркулюванн¤ в економ≥чному орган≥зм≥ сусп≥льства.

¬≥дпов≥дно ћ. ƒ. –уденка доречно вважати автором в≥дкритт¤ одн≥Їњ з най≥стотн≥ших об'Їктивних законом≥рностей цив≥л≥зац≥йного процесу. ” той же час в≥дкрит≥ ним пропорц≥њ Ї гранично простими: умовна одиниц¤ обс¤гу продукц≥њ, вирощеноњ прот¤гом року, мусить бути розпод≥леною за 5-ма основними напр¤мками: 2/5 (у вигл¤д≥ соломи ≥ трави) Ч дл¤ згодовуванн¤ худоб≥ (1/5) та удобренн¤ земл≥ орган≥кою (1/5), а 3/5 (у вигл¤д≥ зерна) Ч дл¤ споживанн¤ самими виробниками ц≥Їњ продукц≥њ (1/5), прац≥вниками промисловост≥ (1/5) та задоволенн¤ потреб держави (1/5).

‘ормулу енерг≥њ прогресу ћ. ƒ. –уденко конкретизуЇ стосовно до тлумаченн¤ в≥дкритих ним пропорц≥й руху нагромаджуваних с≥льським господарством енергетичних поток≥в та власноњ ≥нтерпретац≥њ глибинноњ сутност≥ пон¤тт¤ кап≥талу. •рунтуючись на засадах ф≥зичноњ економ≥њ, ћ. ƒ. –уденко даЇ власну формал≥зовану модиф≥кац≥ю кап≥талу [4, с. 495]:

K = E Ц F,

де   Ч кап≥тал, Ч енерг≥¤ прогресу, F Ч к≥льк≥сть ентроп≥њ.

¬≥дтак зрозум≥ло, що лише 3/5 продукц≥њ аграрного сектору економ≥ки ставатимуть основою сусп≥льно-господарського прогресу (в т. ч. 2/5 у вигл¤д≥ соломи ≥ трав та 1/5 у вигл¤д≥ зерна, ¤ке залишаЇтьс¤ у сел¤нства), бо 2/5 у вигл¤д≥ зерна споживатимутьс¤ роб≥тниками, державними службовц¤ми та в≥йськовими. ” такий спос≥б ћ. ƒ. –уденко осучаснюЇ зроблений ‘.  ене висновок про те, що Ђдержава й промислов≥сть Ї виключно ентроп≥йними органами сусп≥льстваї [4, с. 496].

ћ. ƒ. –уденко викладаЇ тлумаченн¤ ц≥Їњ формули ≥ за допомогою усталених пон¤ть, вказуючи, що Ђкап≥тал Ї абсолютною додатковою варт≥стю п≥сл¤ вирахуванн¤ з нењ в≥дносноњ вартост≥ та державних витратї [4, с. 495]. ¬≥н п≥дкреслюЇ, що виводить кап≥тал Ђне з грошового об≥гу, а з косм≥чноњ субстанц≥њї [4, с. 496].

ќтже, одна ≥з найсуттЇв≥ших вимог, дотриманн¤ ¤коњ перетворю≠Їтьс¤ на запоруку сусп≥льного (в окрем≥й крањн≥) та загальноцив≥л≥за≠ц≥йного (в усьому св≥т≥) прогресу, пол¤гаЇ в тому, аби землеробство волод≥ло трьома продуктово-енергетичними одиниц¤ми: в раз≥ њњ порушенн¤ розпочинаЇтьс¤ регрес ≥ занепад сусп≥льств чи св≥тового сп≥втовариства загалом. ћ. ƒ. –уденко перетворюЇ цю пропорц≥ю у науковий ≥нструмент потужноњ св≥тогл¤дноњ та п≥знавальноњ сили, що дозвол¤Ї ос¤гнути глибинну сутн≥сть спри¤тливих, неспри¤тливих ≥ руйн≥вних тенденц≥й розвитку нац≥ональних та св≥тового господарств.

≈коном≥чн≥ прац≥ ћ. ƒ. –уденка ¤вл¤ють собою такий внесок у надбанн¤ ф≥зичноњ економ≥њ, ¤кий характеризуЇ сучасний стан њњ розвитку. ÷≥ прац≥ створюють п≥дірунт¤ дл¤ Ђрозблокуванн¤ї тривалоњ кризи економ≥чноњ думки та дозвол¤ють окреслити перспективи розвитку нов≥тньоњ нац≥ональноњ та св≥товоњ науковоњ школи.

 

 

2. ”крањнська наукова школа ф≥зичноњ економ≥њ
≥ цив≥л≥зац≥йна перспектива

2.1. ћожливост≥ "розблокуванн¤" кризи економ≥чноњ думки на засадах ф≥зичноњ економ≥њ

ќдин ≥з важливих аспект≥в значущост≥ ≥нтелектуального надбанн¤ подвижник≥в украњнськоњ науковоњ школи ф≥зичноњ економ≥њ пол¤гаЇ в тому, що —. ј. ѕодолинський започаткував, а вони продовжили "розблокуванн¤" кризи економ≥чного знанн¤, створивши нов≥ св≥то≠гл¤дн≥ передумови дл¤ њњ подоланн¤. Ќезважаючи на визначальний характер дл¤ нац≥ональноњ та св≥товоњ науки, цей аспект њњ розвитку в украњнськ≥й та заруб≥жн≥й фахов≥й л≥тератур≥ залишаЇтьс¤ майже не висв≥тленим [14].

ѕершочерговоњ уваги потребуЇ усв≥домленн¤ глибинноњ сутност≥ кризи. ”с¤ка криза, а криза в науц≥ насамперед, зумовлюЇтьс¤ "кризою в головах", ¤кою тривалий час вражене значне число титулованих економ≥ст≥в ”крањни ≥ св≥ту. ќднак чи не найприкр≥шим Ї те, що б≥льш≥сть з них нав≥ть не усв≥домлюють цього. “ому потр≥бен концептуальний п≥дх≥д, спираючись на ¤кий, можна з'¤сувати кризовий стан економ≥чних знань та працювати над його подоланн¤м.

«а основу нов≥тнього анал≥зу кризи економ≥чноњ думки сл≥д уз¤ти запропонований ћ. ƒ. –уденком под≥л св≥тового наукового надбанн¤ на сегменти ф≥зичноњ та пол≥тичноњ економ≥њ. ¬иход¤чи з цього под≥лу, основними детерм≥нантами, що провокують кризу, треба вважати: дом≥нуванн¤ пол≥тичноњ економ≥њ над ф≥зичною; њх в≥д≥рван≥сть одна в≥д одноњ; в≥докремлений "розвиток"; нав≥ть паритет.

¬≥дтак не лише нерозвинен≥сть, ≥гноруванн¤ чи заборона ф≥зичноњ економ≥њ, а й "р≥вноправн≥сть" ф≥зичноњ та пол≥тичноњ економ≥њ можуть спричин¤ти ≥ п≥дштовхувати кризу, ¤ка продовжуЇ тривати, не зважаю≠чи на прагненн¤ приховати це. ” науц≥ вона про¤вл¤Їтьс¤ в беззм≥стов≠них досл≥дженн¤х, публ≥кац≥¤х та рекомендац≥¤х, концептуально в≥д≥рваних в≥д ф≥зичноњ економ≥њ; на практиц≥ Ч в економ≥чн≥й пол≥тиц≥, ≥н≥ц≥атори та пров≥дники ¤коњ вдають, н≥би здолали кризу, насправд≥ поглиблюючи њњ.

’арактерно, що коли з викладених позиц≥й неупереджено оц≥ню≠вати пол≥тичну економ≥ю, ¤ка залишаЇтьс¤ дом≥нуючою складовою економ≥чного знанн¤, з'¤совуЇтьс¤, що й вона вражена кризою, причому ¤краз через обставини в≥докремленост≥ в≥д ф≥зичноњ економ≥њ, насл≥дком чого стаЇ њх антагон≥зм. “ому нав≥ть визначн≥ "св≥тила" пол≥тичноњ економ≥њ, що вважали ≥ вважають себе гуман≥стами, нер≥дко опин¤ютьс¤ серед жертв ц≥Їњ ворожнеч≥.

ѕрикладом Ї прац≥ багатьох економ≥ст≥в, включаючи ј. —м≥та, ƒ. –≥кардо,  . ћаркса, ƒж.  ейнса з численними посл≥довниками та апологетами, перел≥к ¤ких уособлюЇ так званий "золотий фонд" пол≥тичноњ економ≥њ, ¤к правило, не лише дистанц≥йован≥ в≥д ф≥зичноњ економ≥њ, а й ворож≥ њй, що не може не поглиблювати досл≥джуваноњ кризи. ќднак саме так≥ прац≥ кладутьс¤ в основу глобальних р≥шень, ухвалених такими представницькими з≥бранн¤ми, ¤к ¬сесв≥тн¤ конференц≥¤ ќќЌ в –≥о (1992 р≥к) [18; 19], —пец≥альна сес≥¤ √енеральноњ асамблењ ќќЌ у Ќью-…орку, присв¤чена 5-р≥ччю ц≥Їњ  онференц≥њ (1997 р≥к) [20], ѕерший св≥товий конгрес економ≥ст≥в з навколишнього середовища ≥ природних ресурс≥в у ¬енец≥њ (1998 р≥к) [21], або прийн¤тих у форм≥ таких масштабних проект≥в, ¤к ƒопов≥д≥ ќќЌ ЂЌаше сп≥льне майбутнЇї (1986 р≥к) [22], "Ќаше глобальне сус≥дство" (1995 р≥к) [23] тощо, заздалег≥дь прир≥каючи њх на "провал", обумовлений св≥тогл¤дною хибн≥стю.

—казане не сл≥д розц≥нювати ¤к запереченн¤ пол≥тичноњ економ≥њ. Ќавпаки, не т≥льки ”крањн≥, а й св≥товому сп≥втовариству загалом бракуЇ ¤краз пол≥тичноњ економ≥њ, причому такоњ, ¤ка б у своњй основ≥ спиралас¤ на ф≥зичну ≥ була пох≥дною в≥д нењ.

—ерйозним чинником тривалого ≥снуванн¤ кризи економ≥чноњ думки Ї апологетичне схил¤нн¤ украњнських (та й не лише украњнсь≠ких) економ≥ст≥в перед надуманими чи фальшивими "авторитетами" пол≥тичноњ економ≥њ у той час, коли науков≥ здобутки власноњ нац≥њ не лише не розвиваютьс¤, а продовжують залишатис¤ Ђнепом≥ченимиї. Ќатом≥сть чимало нав≥ть визначних постатей бл¤кнуть при розгл¤д≥ њх доробку через призму ф≥зичноњ економ≥њ. «'¤совуЇтьс¤ њх посередн≥сть, насл≥дком чого стаЇ зазначена ворож≥сть чи, принаймн≥, ≥ндиферент≠н≥сть до ф≥зичноњ економ≥њ.

“ому в ситуац≥њ, що склалас¤ у нац≥ональн≥й та св≥тов≥й еконо≠м≥чн≥й науц≥, —. ј. ѕодолинський залишаЇтьс¤ одним ≥з небагатьох, хто не лише своЇчасно пом≥тив згадану кризу, усв≥домивши њњ руйн≥вну суть, але й окреслив найсуттЇв≥ш≥ точки економ≥чного знанн¤, в ¤ких маЇ в≥дбуватис¤ подоланн¤ кризи. ¬≥дтак у проханн≥ —. ј. ѕодолинського до  . ћаркса висловити думку щодо "спроби погодити додаткову працю з пануючими ф≥зичними теор≥¤ми" [11, с. 64], викладеному у лист≥ 8 кв≥тн¤ 1880 p., сл≥д вбачати не ст≥льки схил¤нн¤ перед авторитетом  . ћаркса, ск≥льки, навпаки, прагненн¤ узгодити пол≥тичну економ≥ю з ф≥зичною, що у подальшому ви¤вилось у п≥дпор¤дкуванн≥ теор≥њ трудовоњ вартост≥ енергетичн≥й теор≥њ.

ќчевидно, завд¤ки такому встановленню пр≥оритету ф≥зичноњ економ≥њ над пол≥тичною ≥ було покладено початок подоланню кризи економ≥чноњ думки, у чому сл≥д вбачати один ≥з про¤в≥в ген≥альност≥ —. ј. ѕодолинського. Ѕо коли у серпн≥ того ж 1880 p. в≥н надрукував стислий франкомовний вар≥ант своЇњ прац≥ у паризьк≥й "La Revue Socialiste", вже в перших р¤дках стверджуючи, що "н≥що не створюЇтьс¤ людською працею" [12, с. 153], то цим ще раз засв≥дчив власну переконан≥сть у правильност≥ написаного в кв≥тн≥.

«≥ткненн¤ позиц≥й —. ј. ѕодолинського ≥  . ћаркса стало одним ≥з найгостр≥ших у св≥тов≥й економ≥чн≥й науц≥ особист≥сних проти≠сто¤нь визначних представник≥в конкуруючих наукових шк≥л. ўе характерн≥шою ознакою цього з≥ткненн¤ було те, що вже тод≥ окреслилась перевага ф≥зичноњ економ≥њ, ¤коњ у подальшому, на жаль, не вдалос¤ своЇчасно в≥дсто¤ти та вт≥лити... ѕередчасна смерть украњнського мислител¤ об≥рвала принципово новий ступ≥нь розвитку нац≥ональноњ та св≥товоњ школи ф≥зичноњ економ≥њ.

¬≥дсутн≥сть у тогочасн≥й ”крањн≥ та за њњ межами однодумц≥в, спроможних продовжити ≥дењ —. ј. ѕодолинського, неаргументоване запереченн¤ цих ≥дей ортодоксальними доктринерами в≥д науки, тенденц≥йна пол≥тизац≥¤ ≥ тривале знаходженн¤ економ≥чноњ думки в полон≥ тотал≥тарноњ системи та ≥нш≥ деструктивн≥ фактори упов≥льнили розвиток не лише заснованоњ —. ј. ѕодолинським школи, ¤ка щойно почала формуватись, але й ф≥зичноњ економ≥њ та економ≥чноњ теор≥њ загалом.

¬одночас ≥снують ірунтовн≥ п≥дстави дл¤ подоланн¤ кризи. —еред них насамперед сл≥д назвати св≥тогл¤дну перевагу парадигми —. ј. ѕодолинського ¤к найважлив≥шоњ складовоњ нов≥тньоњ ф≥зичноњ економ≥њ, та одночасний крах "всеперемагаючого ученн¤", ¤ке уособлювала доктрина  . ћаркса.

¬ельми важливим Ї й те, що —. ј. ѕодолинський встиг залишити начерк механ≥зму "розблокуванн¤" кризи. —тисло, але наочно в≥н виклав його на приклад≥ формулюванн¤ деф≥н≥ц≥њ прац≥, до ¤коњ прийшов за насл≥дками анал≥зу погл¤д≥в ‘.  ене та ј. —м≥та ¤к фундатор≥в ф≥зичноњ та пол≥тичноњ економ≥њ.

¬казуючи, що " ене маЇ рац≥ю, коли говорить, що прац¤ не виробл¤Ї реального багатства, бо не створюЇ речовини; але точно так само маЇ рац≥ю ≥ —м≥т, оск≥льки... задоволенн¤ наших потреб за допомогою споживанн¤ попередньо збереженоњ енерг≥њ зд≥йснюЇтьс¤ т≥льки працею" [11, с. 251], —. ј. ѕодолинський сформулював власне визначенн¤ прац≥. —ьогодн≥ це треба розум≥ти ¤к усв≥домленн¤ виходу з кризи, ¤кий мислитель вбачав в узгодженому синтез≥ надбань св≥товоњ ф≥зичноњ та пол≥тичноњ економ≥њ.

¬≥дтак подоланн¤ кризи потребуЇ узгодженост≥ м≥ж цими ключо≠вими складниками економ≥чноњ думки. ѕодальший розвиток економ≥ч≠ного знанн¤ ≥ сусп≥льно-господарський прогрес загалом забезпечувати≠ме лише такий њх синтез, ¤кий базуЇтьс¤ на п≥дпор¤дкуванн≥ пол≥тичноњ економ≥њ ф≥зичн≥й. Ќатом≥сть ус≥л¤к≥ спроби "перевертанн¤" ц≥Їњ п≥дпор¤дкованост≥, св≥доме та несв≥доме "утисканн¤" ф≥зичноњ економ≥њ чи намаганн¤ розвивати економ≥чну думку "наосл≥п" ≥ надал≥ утримуватимуть њњ у полон≥ кризи.

...“аким чином, маЇ м≥сце певна парадоксальн≥сть ≥снуючоњ ситуац≥њ: з одного боку, ≥снуЇ нов≥тн¤ украњнська школа ф≥зичноњ економ≥њ, здобутки ¤коњ понад стол≥тт¤ de facto Ї дороговказами прогресу, а з ≥ншого, нац≥¤ ≥ людство, не усв≥домлюючи цього, перебувають у стан≥ тривалоњ кризи, що загрожуЇ глобальним колапсом. як подолати цю суперечн≥сть ≥ що робити дл¤ њњ усуненн¤?

ѕотр≥бн≥ масштабн≥ державницьк≥ д≥њ щодо розвитку ≥ поширенн¤ ≥дей нац≥ональноњ школи ф≥зичноњ економ≥њ, що забезпечували б њњ св≥тову пр≥оритетн≥сть, ¤коњ вона дос¤гла ще 120 рок≥в тому ≥ завд¤ки своњм добров≥льним захисникам збер≥гаЇ до цього часу. Ќеобх≥дне нагальне розробленн¤ ц≥льовоњ загальнонац≥ональноњ програми, вт≥ленн¤ ¤коњ передбачало б зобов'¤занн¤ держави та сусп≥льства виконувати роботу, ¤ку дос≥ аскетично покладають на себе поодинок≥ ≥ найб≥льш в≥дважн≥ досл≥дники.

—таЇ вкрай нагальним утвердженн¤ ≥дей украњнськоњ науковоњ школи ф≥зичноњ економ≥њ у к≥лькох вим≥рах, найважлив≥шими з ¤ких Ї:

концептуальний вим≥р, що передбачаЇ створенн¤ та розвиток низки теор≥й, ¤к наприклад, загальна теор≥¤ ф≥зичноњ економ≥њ, теор≥¤ еколог≥чно та соц≥ально ор≥Їнтованоњ ринковоњ економ≥ки, економ≥чна теор≥¤ сталого розвитку, монетарна теор≥¤ ф≥зичноњ економ≥њ тощо, а також модиф≥кац≥¤ положень вже ≥снуючих концепц≥й ≥ теор≥й (концепц≥й багатства та економ≥чного зростанн¤, ≥нституц≥йних, управл≥нських та ≥нших теор≥й), поглибленн¤ анал≥зу порушених —. ј. ѕодолинським проблем у контекст≥ забезпеченн¤ адекватност≥ в≥дбитт¤ процес≥в розвитку цив≥л≥зац≥њ економ≥чною думкою.

ѕершочергового розв'¤занн¤ на викладених засадах потребуЇ блок економ≥чних та еколог≥чних проблем, ¤к≥ Ї насл≥дком недолугого господарюванн¤ ≥ мають вир≥шуватис¤ на основ≥ ф≥зичноњ економ≥њ, що керуЇтьс¤ природними законами ≥ передбачаЇ "вписуванн¤" економ≥ки у природу, а не "завоюванн¤" природи. –озв'¤занн¤ проблем, ¤к≥ Ї сусп≥льно-пол≥тичними (в тому числ≥ управл≥нськ≥, пох≥дн≥ в≥д них ≥нституц≥ональн≥ проблеми тощо), маЇ спиратис¤ на нов≥тню пол≥тичну економ≥ю, ¤ка повинна випливати з ф≥зичноњ;

осв≥тньо-виховний вим≥р, що охоплюЇ розробленн¤ принципово нових осв≥тн≥х моделей, адекватних викликам XXI стол≥тт¤, та запровадженн¤ у сферу навчальних заклад≥в ус≥х р≥вн≥в нових навчальних програм, що ірунтуютьс¤ на викладених засадах ≥ розвивають њх. « метою пришвидшеного формуванн¤ критичноњ маси тих, хто вт≥люватиме ≥дењ —. ј. ѕодолинського та його посл≥довник≥в, потр≥бна радикальна реформа осв≥тн≥х програм з економ≥чноњ теор≥њ та ≥стор≥њ, прикладних економ≥чних та дотичних до них навчальних дисципл≥н.

–≥шучим кроком до подоланн¤ кризи маЇ стати протид≥¤ "розпо≠рошуванню" знань та згуртуванн¤ вчених, що створюють њх, довкола украњнськоњ школи. «усилл¤ кращих украњнських та св≥тових досл≥дни≠к≥в мають бути зосереджен≥ над вир≥шенн¤м найважлив≥ших проблем;

практично-прикладний вим≥р, що передбачаЇ розробленн¤ на вказан≥й концептуальн≥й основ≥ конкретних сценар≥њв Ђвписуванн¤ї господарських систем у природну сферу, формуванн¤ антикризових стратег≥й, дос¤гненн¤ економ≥чного зростанн¤, запровадженн¤ моделей сталого економ≥чного розвитку та ≥н.

Ќеобх≥дно, аби св≥т почув ≥ д≥знавс¤ про нов≥тню украњнську еко≠ном≥чну школу, оск≥льки пор¤д ≥з самооц≥нкою об'Їктивною потребою стаЇ оц≥нка ззовн≥. ѕотр≥бно активн≥ше репрезентувати св≥товому сп≥в≠товариству здобутки украњнськоњ школи ф≥зичноњ економ≥њ, аби воно могло неупереджено поц≥нувати њх. ÷е сл≥д робити так, ¤к чин¤ть крањни, що дбають про захист ≥ поширенн¤ власного ≥нтелектуального надбанн¤.

ѕередовс≥м потр≥бно зд≥йснити академ≥чн≥ виданн¤ украњнською та ≥ноземними мовами ключових праць представник≥в нац≥ональноњ науковоњ школи, неупереджено ≥нтерпретуючи њх ¤к внесок у св≥тову економ≥чну думку, що дос≥ не маЇ аналог≥в.

¬одночас суто гуман≥тарн≥ питанн¤ (включно з написанн¤м публ≥цистичних, л≥тературно-художн≥х та ≥нших твор≥в, теле- та рад≥опередач про представник≥в нац≥ональноњ науковоњ школи ф≥зичноњ економ≥њ) теж мають вир≥шуватис¤ на викладених засадах з метою поширенн¤ наукових здобутк≥в в ”крањн≥ та св≥товому сп≥втовариств≥.

”крањна повинна ≥н≥ц≥ювати розгортанн¤ м≥жнародних наукових досл≥джень з ф≥зичноњ економ≥њ та забезпечувати њх практичне впровад≠женн¤. «окрема, дл¤ ќќЌ, ур¤дових ≥ неур¤дових орган≥зац≥й сл≥д виконати низку ірунтовних допов≥дей, що базуютьс¤ на дос¤гненн¤х украњнськоњ науковоњ школи. “реба започаткувати систематичне проведенн¤ в ”крањн≥ наукових форум≥в з проблем ф≥зичноњ економ≥њ.

Ќайближчим завданн¤м Ї оприлюдненн¤ ≥н≥ц≥атив ”крањни до 10-њ р≥чниц≥  онференц≥њ в –≥о у пор¤дку п≥дготовки до проведенн¤ у 2002 p. ¬сесв≥тнього —амм≥ту ќќЌ у …оганнесбурз≥ (ѕј–). ƒл¤ того, щоб цей —амм≥т завершивс¤ ухваленн¤м документ≥в принципово нового концептуального ≥ конкретного еколог≥чного та економ≥ко-правового характеру, в њх основу мають бути покладен≥ дос¤гненн¤ украњнськоњ науковоњ школи ф≥зичноњ економ≥њ.

 

2.2. ‘ормуванн¤ нов≥тньоњ економ≥чноњ парадигми
≥ перспективи розвитку украњнськоњ науковоњ школи
ф≥зичноњ економ≥њ

Ќезважаючи на те, що упродовж тривалого часу св≥тогл¤дний по≠тенц≥ал ф≥зичноњ економ≥њ залишаЇтьс¤ недостатньо реал≥зованим, саме вона покликана стати тим компонентом нац≥ональноњ та св≥товоњ думки, ¤кому у майбутньому маЇ належати пр≥оритетне м≥сце у склад≥ еконо≠м≥чного знанн¤. « огл¤ду на об'Їктивну потребу набутт¤ ф≥зичною еко≠ном≥Їю визначальноњ рол≥ в структур≥ економ≥чноњ теор≥њ, з'¤вл¤Їтьс¤ необх≥дн≥сть окресленн¤ перспектив њњ подальшого розвитку.

ѕервинн≥сть ф≥зичноњ економ≥њ ¤к складовоњ економ≥чноњ думки та њњ св≥тогл¤дний характер Ї чинниками, ¤к≥ спричин¤ють суттЇвий вплив на ≥нш≥ компоненти не лише економ≥чного, а й гуман≥тарного знанн¤, що обумовлюватиме його трансформац≥ю у найближч≥й та в≥ддален≥ш≥й перспектив≥. —л≥д вести мову про к≥лька етап≥в розвитку та перетво≠ренн¤ ф≥зичноњ економ≥њ в дедал≥ узагальнен≥шу сукупн≥сть економ≥ч≠них та економ≥ко-ф≥лософських знань.

ѕершим етапом Ї становленн¤ ≥ розвиток науковоњ школи власне ф≥зичноњ економ≥њ. «апочаткована французькими ф≥з≥ократами у друг≥й половин≥ XVIII ст., а через стол≥тт¤ продовжена —. ј. ѕодолинським, школа ф≥зичноњ економ≥њ з 80-х рок≥в XIX ст. ≥снуЇ ¤к украњнська школа. « огл¤ду на в≥дсутн≥сть аналог≥в упродовж б≥льше ста рок≥в вона водночас Ї ≥ св≥товою науковою школою.

« позиц≥й захисту нац≥ональних ≥нтерес≥в ”крањни у сфер≥ власно≠го ≥нтелектуального надбанн¤ пр≥оритетним завданн¤м стаЇ подальший розвиток ц≥Їњ школи та поширенн¤ њњ здобутк≥в на св≥тове сп≥втова≠риство. Ќеобх≥дно утверджувати та зм≥цнювати нац≥ональну школу з метою згуртуванн¤ довкола нењ такоњ критичноњ маси заруб≥жних прихильник≥в, ¤ка б невдовз≥ засв≥дчила формуванн¤ св≥товоњ.

ƒругим етапом маЇ стати розвиток нов≥тньоњ економ≥чноњ школи, ¤ка в≥дпов≥дно теж повинна формуватис¤ спочатку ¤к нац≥ональна, а надал≥ Ч ¤к св≥това. ѕричому нов≥тньою сл≥д вважати економ≥чну школу, що базуЇтьс¤ на так≥й субординац≥њ знань, зг≥дно з вимогами ¤коњ пол≥тична економ≥¤ п≥дпор¤дковуЇтьс¤ ф≥зичн≥й.

÷¤ субординац≥¤ важлива тим, що њњ дос¤гненн¤ стане передумо≠вою подальшого розвитку економ≥чного знанн¤. ¬ ”крањн≥ дотриманн¤ ц≥Їњ субординац≥њ св≥дчитиме про створенн¤ нов≥тньоњ нац≥ональноњ економ≥чноњ школи. Ќадал≥, коли ≥де¤ такого п≥дпор¤дкуванн¤ знайде поширенн¤ поза ”крањною, здобувши достатню чисельн≥сть прихильник≥в в ≥нших крањнах, можна буде вести мову про нов≥тню св≥тову економ≥чну школу.

“рет≥й етап передбачаЇ розвиток нов≥тньоњ економ≥ко-ф≥лософ≠ськоњ школи Ч украњнськоњ та св≥товоњ. ¬≥дпов≥дно нов≥тньою буде економ≥ко-ф≥лософська школа, що базуватиметьс¤ на систем≥ знань, св≥тогл¤дним "¤дром" ¤коњ стане ф≥зична економ≥¤, а решта знань (пол≥толог≥чних, юридичних, соц≥олог≥чних та ≥нших) випливатиме з њњ засад та/чи п≥дпор¤дковуватиметьс¤ цим засадам.

ќб'Їктивними п≥дставами дл¤ того, щоб така школа була започаткована саме в ”крањн≥, Ї на¤вн≥сть визначних ≥нтелектуальних дос¤гнень, ¤к≥ не повинн≥ обмежуватис¤ нац≥ональними рамками. ”крањнська нау≠кова школа ф≥зичноњ економ≥њ покликана в≥д≥гравати роль своЇр≥дного центру модиф≥кац≥њ дотичних до економ≥ки знань.

ѕри цьому мають бути пл≥дно використаними ун≥кальн≥ св≥тогл¤дн≥ дос¤гненн¤ одного ≥з видатних сподвижник≥в нац≥ональноњ школи акад. ¬. ≤. ¬ернадського. √армон≥йне поЇднанн¤ його б≥осферноњ та ноосферноњ концепц≥њ з засадничими положенн¤ми ф≥зичноњ економ≥њ мусить стати основою нов≥тньоњ украњнськоњ економ≥ко-ф≥лософськоњ школи.  онцептуальн≥ засади св≥тогл¤дноњ системи ћ. ƒ. –уденка, що викладен≥ в його прац¤х "√носис ≥ сучасн≥сть" та "≈нерг≥¤ прогресу", теж Ї ірунтовними передумовами такоњ трансформац≥њ.

¬≥дтак важливим засобом розвитку ≥ поширенн¤ ≥дей ф≥зичноњ економ≥њ доречно вважати стратег≥ю "активноњ експанс≥њ", найважлив≥≠шими напр¤мками вт≥ленн¤ ¤коњ мають стати:

Ч синхрон≥зац≥¤ описаного трансформац≥йного процесу, цебто одночасне перетворенн¤ школи ф≥зичноњ економ≥њ у нов≥тню економ≥чну та економ≥ко-ф≥лософську школу;

Ч його багатовекторн≥сть, ¤ка передбачаЇ можлив≥сть узгодже≠ного зд≥йсненн¤ такоњ трансформац≥њ у багатьох крањнах св≥ту.

ќписан≥ перспективи розвитку украњнськоњ та св≥товоњ еконо≠м≥чноњ думки Ї "прообразом" можливого дос¤гненн¤ у найближчому час≥ чи в≥ддален≥шому пер≥од≥ п≥дпор¤дкованост≥ усього чи принаймн≥ найвизначальн≥шого дл¤ людського прогресу знанн¤ св≥тогл¤дним засадам ф≥зичноњ економ≥њ.

« погл¤ду збереженн¤ нац≥ональних ≥нтелектуальних здобутк≥в вкрай важливо, аби кожен з описаних етап≥в розвитку ц≥Їњ школи був започаткований в ”крањн≥, а надал≥ поширювавс¤ серед св≥тового сп≥втовариства. ѕотр≥бн≥ посл≥довн≥ ≥ наполеглив≥ державн≥ заходи, спр¤мован≥ на розвиток та поширенн¤ ≥дей нац≥ональноњ школи ф≥зичноњ економ≥њ, що забезпечували б њњ св≥тову пр≥оритетн≥сть, ¤коњ вона дос¤гла понад стол≥тт¤ тому ≥ збер≥гаЇ до цього часу.

2.3. ‘≥зична економ≥¤ ¤к Ђ≥деолог≥¤ вписуванн¤ї господарських систем у природну сферу

 риза економ≥чноњ думки, одним ≥з про¤в≥в ¤коњ Ї нехтуванн¤ необх≥дн≥стю дотриманн¤ природних закон≥в у сусп≥льно-господар≠ському бутт≥, породжуЇ деструктивне господарюванн¤, насл≥дками ¤кого стаЇ дедал≥ зростаюче антропогенне та пох≥дне в≥д нього техно≠генне навантаженн¤ на природне середовище. Ўквальне розгортанн¤ еколог≥чноњ кризи у св≥товому масштаб≥ призводить до загрози глобального колапсу.

« огл¤ду на ≥стотну зумовлен≥сть кризи чинниками св≥тогл¤дного характеру, ф≥зична економ≥¤ (включно з њњ можливим продовженн¤м у вигл¤д≥ нов≥тн≥х економ≥чноњ та економ≥ко-ф≥лософськоњ шк≥л) покли≠кана стати сучасною концептуальною основою виведенн¤ нац≥ональ≠ного та св≥тового господарства ≥з кризового стану. ¬≥дтак њњ доречно розгл¤дати ¤к Ђ≥деолог≥ю вписуванн¤ї економ≥чних систем у природне середовище.

Ѕазуючись на викладених засадах, насамперед враховуючи природн≥ закони економ≥чного бутт¤, необх≥дно вибудувати таку модель господарюванн¤ та обірунтувати сценар≥њ переходу до нењ, реальне використанн¤ ¤ких ¤вл¤тиме собою прикладний аспект застосуванн¤ ц≥Їњ Ђ≥деолог≥њї. јнал≥з еволюц≥њ господарюванн¤ св≥дчить про на¤в≠н≥сть передумов формуванн¤ концептуальних засад в≥дпов≥дноњ модел≥.

≤сторичний досв≥д показуЇ, що найтривал≥шим був процес утворенн¤ економ≥чних основ сусп≥льного бутт¤. ѓх доповненн¤ ринковими механ≥змами забезпечило формуванн¤ ринковоњ модел≥ господарюванн¤, а потреба подоланн¤ суперечностей ≥ вад ринковоњ економ≥ки зумовила необх≥дн≥сть дотриманн¤ соц≥альноњ ор≥Їнтац≥њ.

ѕроте крањни, що скористалис¤ ц≥Їю моделлю, швидко перекона≠лис¤ в обмеженост≥ й соц≥альноњ ринковоњ економ≥ки. јдже зовн≥ привабливий високий р≥вень матер≥ального добробуту базуЇтьс¤ в к≥нцевому рахунку на ≥нтенсивному ≥ндустр≥ал≥зм≥, ¤кий завдаЇ все в≥дчутн≥шоњ шкоди довк≥ллю.

“ому набуваЇ актуальност≥ модель еколог≥чно та соц≥ально ор≥Їнтованоњ ринковоњ економ≥ки (≈—ќ–≈), запровадженн¤ ¤коњ демонструЇ реальну можлив≥сть Ђвписуванн¤ї господарських систем у природне середовище [24] (рис.).

ѓњ еколог≥чний компонент Ї обмежуючим параметром, ¤кий маЇ об'Їктивну пр≥оритетн≥сть ≥ тому вимагаЇ жорсткоњ субординац≥њ ≥нших складових модел≥, соц≥альний Ч ц≥льовим ор≥Їнтиром, що спр¤мовуЇ господарюванн¤ у гуман≥стичне русло, а ринковий описуЇ механ≥зм розвитку господарських систем.

 

 

≈—ќ–≈

 

 

 

COPE

 

 

 

 

–≈

 

 

 

 

 

”мовн≥ позначенн¤:

≈ Ч економ≥ка;

–≈ Ч ринкова економ≥ка;

COPE Ч соц≥ально ор≥Їнтована ринкова економ≥ка;

≈—ќ–≈ Ч еколог≥чно та соц≥ально ор≥Їнтована ринкова економ≥ка.

–ис. ≈колог≥чно та соц≥ально ор≥Їнтована ринкова економ≥ка
¤к модель Ђвписуванн¤ї господарських систем у природну сферу

 

ѕрикладне використанн¤ модел≥ стаЇ можливим завд¤ки обірунту≠ванню сценар≥њв Ђвписуванн¤ї економ≥чних систем у природну сферу. ¬≥дтак перех≥д до модел≥ ≈—ќ–≈ передбачаЇ вт≥ленн¤ низки стратег≥й, ¤кими Ї:

Ч економ≥зац≥¤ господарських систем;

Ч маркетизац≥¤ економ≥зованих господарських систем;

Ч соц≥альна ор≥Їнтац≥¤ ринковоњ економ≥ки;

Ч еколог≥зац≥¤ соц≥ально ор≥Їнтованоњ ринковоњ економ≥ки [25, с. 140Ц141].

¬изначальною серед названих стратег≥й Ї економ≥зац≥¤ госпо≠дарських систем. ¬она зач≥паЇ глибинну складову модел≥ ≈—ќ–≈ ≥ потребуЇ:

Ч розмежуванн¤ господарських систем на реальну та монетарну сфери, а саме Ч сферу створенн¤ та руху поток≥в товар≥в, роб≥т ≥ послуг (реальна економ≥ка) та сферу створенн¤ грошей ≥ об≥гу грошових поток≥в (символ≥чна або в≥ртуальна економ≥ка);

Ч модиф≥кац≥ю реальноњ та монетарноњ економ≥ки шл¤хом структуризац≥њ на викладених концептуальних засадах ≥ виокремленн¤ в њх склад≥ нових п≥дрозд≥л≥в сусп≥льного в≥дтворенн¤ та тип≥в сусп≥льно-господарських в≥дносин.

Ђ¬писуванн¤ї економ≥чних систем у природну сферу вимагаЇ принципово новоњ ≥нтерпретац≥њ структури сусп≥льного в≥дтворенн¤. ” найб≥льш загальному окресленн≥ це потребуЇ виокремленн¤ нових п≥дрозд≥л≥в ≥з складу ≥снуючих та доповненн¤ традиц≥йноњ структури економ≥ки новими п≥дрозд≥лами.

ѕереосмисленн¤ сутност≥ виробництва дозвол¤Ї вести мову про к≥лька його тип≥в, ¤кими Ї:

Ч акумулюванн¤ поточноњ енерг≥њ, виробництво ¤коњ зд≥йсню≠Їтьс¤ завд¤ки косм≥чному випром≥нюванню;

Ч нагромадженн¤ живоњ речовини, виробництво ¤коњ Ї насл≥дком процес≥в фотосинтезу;

Ч генеруванн¤ ≥нтелектуальних продукт≥в, зд≥йснюване людьми ¤к мисл¤чими ≥стотами.

“аке тлумаченн¤ сутност≥ виробництва приводить до висновку, що господарськ≥ системи, д≥¤льн≥сть ¤ких пол¤гаЇ у видобуванн≥ енергонос≥њв та ≥нших корисних копалин ≥ њх перетворенн≥, а не акумулюванн≥ енерг≥њ та нагромадженн≥ речовини, належать до сфер видобутку та виготовленн¤, але не виробництва.

ўо стосуЇтьс¤ сфер обм≥ну, розпод≥лу та споживанн¤ благ, то ц≥ сфери мус¤ть бути суттЇво модиф≥кованими в≥дпов≥дно до вимог, що випливають ≥з викладених концептуальних положень ф≥зичноњ економ≥њ та ц≥льових ор≥Їнтир≥в ≥ обмежуючих параметр≥в модел≥ ≈—ќ–≈.

¬одночас антропогенн≥ та техногенн≥ фактори призвод¤ть до необх≥дност≥ доповненн¤ складу реального сектору економ≥ки принци≠пово новим п≥дрозд≥лом, ¤кий умовно може бути названий рисайкл≥н≠гом. ¬≥н охоплюЇ сукупн≥сть природо-, людино- та ресурсов≥дтворю≠ючих процес≥в, а його запровадженн¤ по¤снюЇтьс¤ необх≥дн≥стю ≥нтерпретац≥њ господарських систем за аналог≥Їю до б≥осфери, ¤ка самов≥дтворюЇ себе ≥ в ¤к≥й в≥дсутнЇ пон¤тт¤ в≥дход≥в [25, с. 145].

¬≥дтак д≥¤льн≥сть господарських систем доречно упод≥бнити природн≥й д≥¤льност≥, виокремлюючи у склад≥ реального сектору економ≥ки так≥ притаманн≥ еколог≥њ системоутворююч≥ пон¤тт¤, ¤к продуценти, консументи та редуценти [25, с. 153Ц154]. ƒо продуцент≥в (њх доц≥льно вважати первинним р≥внем реального сектора економ≥ки) пропонуЇтьс¤ в≥дносити сферу виробництва у викладеному њњ розум≥нн≥; до консумент≥в (вторинний р≥вень) Ч сфери видобутку, виготовленн¤, обм≥ну, розпод≥лу та споживанн¤; а до редуцент≥в (третинний р≥вень) Ч сферу рисайкл≥нгу.

ѕропонована стратег≥¤ Ђвписуванн¤ї господарських систем у природне середовище даЇ змогу долати вади традиц≥йних п≥дход≥в до ≥нтерпретац≥њ економ≥ки та њњ структури, ¤к≥ призвели не лише нац≥онально-господарськ≥ системи багатьох крањн, в тому числ≥ й ”крањни, але ≥ св≥тогосподарську систему загалом до еколог≥чноњ, соц≥альноњ та економ≥чноњ кризи.

ѕотреби Ђвписуванн¤ї економ≥чних систем у природну сферу вимагають нового тлумаченн¤ в≥дносин власност≥ та спор≥днених з ними орендних ≥ кредитних в≥дносин м≥ж представниками колишн≥х, тепер≥шн≥х та прийдешн≥х покол≥нь.

” структур≥ в≥дносин власност≥ сл≥д виокремлювати загальнолюдську власн≥сть, що належить ус≥м покол≥нн¤м, а не окремим з них. ¬≥дтак об'Їктами права загальнолюдськоњ власност≥ мають бути джерела в≥дтворюваних ≥ нев≥дтворюваних ресурс≥в та дос¤гнут≥ людством ≥нтелектуальн≥ надбанн¤.

ќб'Їктами права власност≥ тепер≥шн≥х покол≥нь треба вважати в≥дтворюван≥ природн≥ та ≥нтелектуальн≥ блага, самост≥йно здобут≥ цими покол≥нн¤ми, та успадкован≥ ними в≥д попередник≥в. ÷≥ об'Їкти здобуваютьс¤ за допомогою своЇр≥дноњ оренди, ¤ка забезпечуЇ акумулюванн¤ енерг≥њ, нагромадженн¤ живоњ речовини, використанн¤ людського ≥нтелекту дл¤ створенн¤ знань.

¬край важливою стаЇ ≥дентиф≥кац≥¤ об'Їкт≥в права власност≥ прийдешн≥х покол≥нь. “акими об'Їктами Ї обс¤ги загальнолюдськоњ власност≥, зб≥льшеноњ на частку власност≥ тепер≥шн≥х покол≥нь, що переходить у спадок нащадкам, за вин¤тком спожитих нев≥дтворю≠ваних ресурс≥в та шкоди, запод≥¤ноњ природ≥ ≥ люд¤м [25, с. 174].

«меншенн¤ загальнолюдськоњ власност≥ варто розгл¤дати ¤к своЇ≠р≥дну позику, вз¤ту минулими та сучасними покол≥нн¤ми у майбутн≥х покол≥нь. Ќеобх≥дн≥сть визнанн¤ цього специф≥чного кредиту стаЇ дедал≥ нагальн≥шим у даний час, коли ви¤вл¤ютьс¤ все пом≥тн≥шими факти не лише зростанн¤ такоњ заборгованост≥, але й неприхованого пограбуванн¤ нащадк≥в.

≤стотною передумовою нагальност≥ в≥дстежуванн¤ цього типу економ≥чних в≥дносин стаЇ те, що борг, вз¤тий у прийдешн≥х покол≥нь њх попередниками, Ї незворотним. “оркаючись його в≥дшкодуванн¤, доречно вести мову т≥льки про умовну компенсац≥ю цього боргу: адже його можна повернути нащадкам лише у вигл¤д≥ частки благ, здобутих њх попередниками. “ому стаЇ безальтернативним захист загальнолюдськоњ власност≥, обс¤ги ¤коњ мають бути примноженими чи принаймн≥ збереженими заради виживанн¤ й розвитку прийдешн≥х покол≥нь.

¬олодимир Ў≈¬„” ,
професор, доктор економ≥чних наук,
√олова Ќаукового товариства ≥мен≥ —ерг≥¤ ѕодолинського

 

 

Ћ≥тература

 

1.     ѕлатон. —очинени¤, т. 3, ч. ≤. Ц ћ., 1971.

2.     ¬семирна¤ истори¤ экономической мысли. ¬ 6 т. “. 1. Ц ћ.: ћысль, 1987.

3.     јлле ћ. Ёкономика как наука: ѕер. с франц. Ц ћ.: Ќаука дл¤ общества, 1995.

4.     –уденко ћ. ≈нерг≥¤ прогресу: Ќариси ф≥зичноњ економ≥њ. Ц  .: ћолодь, 1998.

5.     јникин ј. ¬. ёность науки. Ц ћ.: ѕолитиздат, 1985.

6.      енэ ‘. »збранные экономические произведени¤: ѕер. с франц. Ц ћ., 1960.

7.     Ѕлауг ћ. Ёкономическа¤ мысль в ретроспективе: ѕер. с англ. Ц ћ.: ƒело Ћтд, 1994.

8.     ћаркс  ., Ёнгельс ‘. —очинени¤. “. 26. „. 1.

9.     Schumpeter J. A. History of Economic Analysis. Ц London: George Alien & Unwin, 1955. Ц P. 32.

10. Ўевчук ¬. ≈волюц≥¤ нов≥тньоњ економ≥чноњ парадигми перспективи розвитку украњнськоњ науковоњ школи // зб.: ≈коном≥чна теор≥¤: сучасна парадигма та њњ еволюц≥¤ на пороз≥ XXI стол≥тт¤: ћатер≥али м≥жнародноњ науково-практичноњ конференц≥њ 1Ц2 березн¤ 2000 року. „астина 3. Ц  .:  ƒ“≈”, 2000.

11. ѕодолинський —. ј. ¬ибран≥ твори / ”пор¤д.: Ћ. я.  орн≥йчук. Ц  .:  Ќ≈”, 2000.

12. ѕодолинський —ерг≥й. ¬ибран≥ твори / ”пор¤дкував –оман —ербин. Ц ћонреаль: ”крањнське ≥сторичне товариство, 1990.

13. Ўевчук ¬. ћодель обл≥ку процес≥в розвитку: проблеми модиф≥кац≥њ на засадах ф≥зичноњ економ≥њ // –ег≥ональн≥ перспективи, 2001, є 2Ц3.

14. Ўевчук ¬. ≤нтелектуальна спадщина —ерг≥¤ ѕодолинського ≥ цив≥л≥зац≥йна перспектива // ” зб.: ”ченн¤ —ерг≥¤ ѕодолинського ≥ цив≥л≥зац≥йна еколого-економ≥чна перспектива: ћатер≥али м≥жнародноњ науковоњ конференц≥њ 7 грудн¤ 2000 року. Ц  .:  Ќ≈”, 2000.

15. Ўевчук ¬. ¬ченн¤ —ерг≥¤ ѕодолинського ¤к фундаментальна основа нов≥тньоњ украњнськоњ та св≥товоњ економ≥чноњ школи // ” зб.: ≈волюц≥¤ економ≥чного розвитку та економ≥чних теор≥й (проблеми досл≥дженн¤ та викладанн¤): ћатер≥али м≥жнародноњ науково-методичноњ конференц≥њ 26Ц27 кв≥тн¤ 2000 року. Ц  .:  Ќ≈”, 2000.

16. Ўевчук ¬. ‘≥зична економ≥¤ ћиколи –уденка // ”р¤довий кур'Їр, 6 лютого 1999 p.

17. Ўевчук ¬. јрх≥тектура ¬сесв≥ту за ћиколою –уденком // ƒн≥про, 2000, є11Ц12.

18. ƒеклараци¤ –ио по окружающей среде и развитию // ќйкумена, 1992, є 3.

19. ѕор¤док денний на XXI стол≥тт¤. ”хвалений  онференц≥Їю ќќЌ в –≥о-де-∆анейро (1992 p.) / ѕер. з англ. Ц  .: 1998.

20. ѕрограма д≥й з подальшого впровадженн¤ ѕор¤дку денного на XXI стол≥тт¤. ”хвалений 19-ю —пец≥альною —ес≥Їю √енеральноњ јсамблењ ќќЌ у Ќью-…орку (1997 p.) / ѕер. з англ. Ц  .: 1998.

21. World Congress of Environmental and Resource Economists. Book of Abstracts. Venice, Isola di San Giorgio Maggiore. 1998.

22. Ќаше общее будущее: ƒоклад ћеждународной  омиссии по окружающей среде и развитию. ѕер. с англ. Ц ћ.: ѕрогресс, 1989.

23. Ќаше глобальное соседство: ƒоклад  омиссии по глобальному управленню и сотрудничеству. ѕер. с англ. Ц ћ.: ¬есь мир, 1996.

24. Ўевчук ¬. “рансформац≥¤ економ≥ки та модиф≥кац≥¤ обл≥ку: методолог≥чн≥ аспекти взаЇмод≥њ // ≈коном≥ка ”крањни, 1997, є 4.

25. Ўевчук ¬.  онтроль господарських систем в сусп≥льств≥ з перех≥дною економ≥кою (ѕроблеми теор≥њ, орган≥зац≥њ, методолог≥њ). Ц  .:  ƒ“≈”, 1998.

 

 

 



Hosted by uCoz